Народився та виріс у селі Бесідка Ставищенського району Київської області. Навчався у ВПУ-26 міста Києва, здобув фах столяра, працював у Центрі Євмінова, водієм у НАЕК «Енергоатом», а згодом — монтажником вентиляційних систем у «Техносервісі».

Олексій був людиною слова й діла. Вихований, порядний, відповідальний і цілеспрямований — саме таким його пам’ятатимуть рідні, друзі та всі, хто знав його особисто.

Коли прийшов час захищати Батьківщину, він став на її оборону. Його бойовий шлях пролягав через Донеччину та Луганщину: Краматорськ, Новоселівку, село Пришиб Слов’янського району, смт Білогорівку Сєвєродонецького району, село Невське Сватівського району.
Там він прийняв свій останній бій, віддавши життя за Україну.

27 березня 2025 року Олексія поховали на Лісовому кладовищі.
У нього залишилися двоє синів — його продовження, його світло і пам’ять.

       Нагороджений:

•  почесним нагрудним знаком «Золотий хрест»;
• почесним нагрудним знаком «Залізний хрест»;
•  медаллю «Хрест доблесті»;
• медаллю «Хрест Сил територіальної оборони».