Кучерявенко Олександр народився 17 серпня 2002 року в місті Києві.

Навчався у середній загальноосвітній школі № 35 Святошинського району міста Києва. Після її закінчення вступив до Національного медичного університету імені О. О. Богомольця на медичний факультет за спеціальністю «медична справа». Обравши шлях служіння людям, до останніх днів свого життя залишався студентом другого курсу.

З початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну добровільно став на захист Батьківщини. Спочатку долучився до евакуації цивільного населення з тимчасово окупованих територій, рятуючи життя тих, хто опинився в небезпеці.

Згодом продовжив свою діяльність у добровольчих медичних формуваннях. У складі Першого добровольчого мобільного шпиталю (ПДМШ) здійснював медичну евакуацію поранених. Пізніше, як бойовий медик медичного батальйону «Госпітальєри», працював на передовій, евакуйовуючи поранених безпосередньо з поля бою, ризикуючи власним життям заради інших.

Олександр володів кількома іноземними мовами та передавав свої знання, навчаючи іноземних військовослужбовців тактичної медицини.

У подальшому приєднався до Сил оборони України, де проходив службу на посаді бойового медика у складі спеціального підрозділу військової частини А0504.

14 травня 2024 року загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Стариця Чугуївського району Харківської області, евакуйовуючи пораненого побратима. До останнього залишався вірним своєму покликанню — рятувати життя.

Похований на Алеї Слави Лісового кладовища у місті Києві.

        Нагороджений:

• медаллю «За сприяння воєнній розвідці України» II ступеня;
• почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «За збережене життя»;
• заохочувальною відзнакою Головного управління розвідки Міністерства оборони України «За мужність при виконанні спецзавдань»;
• вищою ознакою Української добровольчої армії — орденом «Лицарський Хрест УДА».