Кривицький Богдан народився 26 жовтня 1995 року у місті Боярка Київської області. Закінчив Києво-Святошинську районну класичну гімназію.

Богдан мав різноманітні захоплення і тверді переконання. Він був пластуном боярського гуртка “Лицарі” 75 куреня ім. Героїв бою під Крутами, отримав музичну освіту, грав на флейті та укулеле, співав, багато жартував, мав дуже багато друзів і завжди був у центрі уваги. Також займався плаванням і дзюдо, вивчав англійську, французьку та японську мови. Богдан цікавився історією, закінчив історичний факультет Київського державного педагогічного університету ім. Драгоманова.

У 19 років ще студентом став учасником Революції гідності.

У грудні 2019 року Богдан став на захист Батьківщини і підписав контракт з 95 окремою десантно-штурмовою бригадою.

З 2020 року у складі 1 взводу 5 роти 2 батальйону 95 окремої десантно-штурмової бригади Богдан був учасником бойових дій ООС.

Почав він свій бойовий шлях як навідник ПКМ.

Під час служби Богдан двічі отримав почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України “За взірцевість у військовій службі”, був неодноразово відзначений почесними грамотами.

Перша ротація підрозділу, в якому служив Богдан – Перекопський перешийок (з кінця серпня до кінця вересня 2020 року). З 1 по 30 жовтня підрозділ виконував завдання у складі резерву командувача в м. Мелітополь, а з листопада 2020 року до кінця січня 2021 року знову захищав державний суверенітет на Перекопі.

Людина з характером, яка прагне більшого і постійно самовдосконалюється, вже на першій ротації Богдан проявив лідерські якості і командирські навички, став командиром відділення і був призначений старшим позиції.

Після ротації навесні 2021 року Богдан пройшов курси лідерства і скоро був призначений головним сержантом 1 десантно-штурмового взводу і заступником командира взводу. Оскільки командний склад був неукомплектований, Богдан став працювати командиром взводу. Таким чином, завдяки своїм здібностям, будучи простим солдатом, він обіймав сержантську посаду і виконував офіцерські обов’язки.

17 жовтня 2021 р. підрозділ вирушив на чергову ротацію у Бахмутський район Донецької області (с. Зайцеве). Богдан, який на той момент уже отримав звання старшого солдата, фактично був командиром взводу. Він турбувався про підлеглих, облаштовував їх побут, намагався покращити умови несення служби, чітко вів взводну документацію. Він був дуже ініціативним і відповідальним. За деякий час взводний опорний пункт Богдана став показовим.

З початком повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року Богдан у складі свого підрозділу брав участь у боях на найгарячіших ділянках фронту.

Протягом березня його підрозділ виконував бойові завдання в Зайцевому,  Рівнополі,  Волновасі та інших населених пунктах Волноваського району (Красній Поляні, Ольгинці, Солодкому), на шахті Південнодонбаській під Вугледаром, у місті Шахтарську Горлівського району та ін. Бойові завдання взвод виконував під керівництвом “Кривого”. Він постійно працював з людьми, на нього завжди можна було покластися.

В селищі Ольгинка Волноваського району Донецької області перед підрозділом була поставлена задача утримувати важливий рубіж на Донецькій залізниці. Орки захопили залізничну станцію Велико-Анадоль, розташовану в  Ольгинці на лінії Волноваха-Донецьк. На станцію була направлена штурмова група під командуванням Богдана, яка ліквідувала прорив противника, відбила залізничну станцію і відновила положення сил.

Після успішного проведення цієї операції, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України №313/2022 від 5 травня 2022 року Богдан Кривицький був нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня.

В кінці березня 2022 року підрозділ отримав завдання стати на оборону села Довгеньке Ізюмського району Харківської області. В цей час там тримав оборону 1 десантно-штурмовий батальйон 95 ОДШБр. Ситуація була дуже важкою, противник здійснював шалений тиск і проривав лінію оборони. Підрозділ, у якому служив Богдан став на адміністративній межі Донецької і Харківської областей у другому ешелоні, між селами Довгеньке і Долина. Ці села на довгі місяці стали місцем запеклих боїв, оскільки вони розташовані біля стратегічно важливої траси Ізюм-Слов’янськ. Контроль ЗСУ над цією трасою не дозволяв окупантам просунутися вглиб України.

Підрозділи 95 десантно-штурмової бригади стримували неймовірний тиск окупаційних військ. Намагаючись здолати опір, ворог застосовував хімічну, фосфорну та інші види забороненої зброї. Наші воїни протистояли постійним авіаційним нальотам, жорстоким обстрілам і щоденним багаторазовим атакам бронетехніки і живої сили ворога. По кілька діб без сну, і щодня –  піт, кров і болісні втрати…

25 травня 2022 року під час виконання бойового завдання Богдан загинув від вибуху міни поблизу села Довгеньке Ізюмського району Харківської області.

Похований Богдан у м.Боярка на старому кладовищі на Алеї Героїв.

Він був ініціативним і відповідальним, розумним і впевненим у собі, веселим і товариським, рішучим і справедливим і завжди дбав про товаришів. Його розум і винахідливість дозволяли його підрозділу виконувати бойові завдання з максимальною ефективністю і завдавати важких втрат ворогу. Богдан ніколи не ховався за чужими спинами, був першим у житті та в бою і не показував страху. Він був одним із кращих – справжнім чоловіком, гідним поваги, справжнім командиром.

Богдан зробив вагомий внесок для перемоги України над ворогом і збереження людей, за яких він як командир відчував особисту відповідальність.

          Нагороджений:

• орденом “За мужність” ІІІ ступеня;
• орденом “За мужність” ІІ ступеня (посмертно);
• почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України “За взірцевість у військовій службі”;
• залізним пластовим хрестом “За хоробрість у боротьбі за Батьківщину” (посмертно).