З дитинства мріяв про військову справу. Після закінчення 8-ми класів, пішов навчатися до Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. Продовжив навчання у Харківському інституті танкових військ, який закінчив з червоним дипломом. Вів здоровий спосіб життя, категорично не вживав алкоголю та сигарок. Постійно тримав себе у відмінній фізичній формі. Займався бойовим самбо та бігом. Брав участь у різних спортивних змаганнях. Спортивні здобутки: Чемпіонат України з бойового самбо – 3 місце (бронза). Чемпіонат України серед вищих навчальних закладів – 2 місце з гирьового спорту (срібло).Спортивні ігри Коропщини – 2 місце (срібло). Вирізнявся принциповістю, патріотизмом і мав чітку громадянську позицію.
Загинув від смертельного поранення в шию, завданого ворожим снайпером під час бою, що стався внаслідок потрапляння в засідку колони БТР десантників поблизу м. Шахтарськ Донецької області. На момент загибелі, не дивлячись на офіційну посаду, Станіслав фактично виконував функцію командира танка. Оскільки він мав відповідну військову освіту, йому довелося замінити пораненого командира танка. Під час бою, він змушений був вилізти з башти танка, з метою поправити короб з патронами для того, щоб можна було продовжувати ефективно відповідати на атаку бойовиків і прикривати відхід наших військових. Він збив до кісток шкіру на руці, але поправив заклинивший короб. В цей момент в нього влучила куля ворожого снайпера. Станіслав загинув миттєво, оскільки, куля увійшла в шию, а вийшла через потилицю. Варто зазначити, що ворог застовував заборонені міжнародними конвенціями розривні кулі, що було видно з отриманої рани, фактично, в тіла була відсутня потилиця, її розірвало. Нажаль, тіло Станіслава, впало з башти танку, але його бойові побратими, не дивлячись на надзвичайну небезпеку, знаючи, що працює снайпер, і кожен з них під прицілом, не залишили його на полі бою: зупинили машину, підняли тіло, закріпили на танку (оскільки фізично, забрати тіло всередину не можливо), і впродовж всього бою возили за собою. Побратими розповідали, що коли все скінчилося, їм страшно було подумати, в якому стані знаходиться тіло, боялися, що привезуть додому “решето”, але, окрім смертельної кулі, більше жодна не влучила в Станіслава. Опис бою зі слів бойового побратима – Дмитра: “Ми були під Шахтарськом Донецької області. Заходили як раз до міста, намагалися його звільнити. Чотири доби тримали бій, на нас сипали мінометами… А на п`ятий день почали відступати. Нарвались на блок-пост, на засідку. Стас виліз по пояс з танку, щоб поміняти короб на СВТ, стрічку з патронами. Уже поставив, перезарядив. І тут у шию йому поцілив снайпер… Він загинув одразу, без мук. Сталося це 31 липня близько 7-мої ранку”.Додатково:

•  Нагороджений пам`ятним знаком «За воїнську доблесть» Міністерством Оборони України

Посмертно :

• 14.11.2014 Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., “За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, номер ордену 292743, орденська книжка Серія ОК № 036921.
• 17.11.2016 Указом Президента України нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».  № 53/2016, серія АТ № 046668.