Максим Юрійович Киричук – майор Збройних сил України, командир 13-го окремого мотопіхотного батальйону . Учасник російсько-української війни з 2014 року, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Після здобуття середньої освіти та проходження військової служби він поступив до Львівського інституту сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Національного університету «Львівська політехніка», який у вересні 2009 року набув статусу Академії сухопутних військ. Під час навчання в Академії сухопутних військ одружився. В 2011 році народилась донечка Кароліна.

З початком війни на сході України у 2014 році Максим Киричук став на захист рідної країни. За буремні часи війни побував у багатьох гарячих точках фронту російської-української війни. Пройшов Дебальцеве, Авдіївку, Слов’янськ. 2016 року був призначений командиром мінометної батареї в одному з батальйонів, а у 2017 році обійняв посаду заступника командира батальйону з озброєння, позивний «Кобра».

У березні 2021 року Максим Киричук був призначений командиром 13-го окремого мотопіхотного батальйону, який базувався в смт Вороніж Сумської області.

З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну командир батальйону разом зі своїми підлеглими перебував на всіх важких ділянках фронту: під Глуховом, Кролевцем, дещо пізніше Батурином та Ніжином. Захищав Чернігів та Київ.

З травні 2022 року вояки 13-го окремого мотопіхотного батальйону під Слов’янськом та Бахмутом вели надзвичайно важкі бої з ворогом.

Загинув Максим Киричук 22 травня 2022 року

Поховали з урочистостями у Шостці 25 травня 2022 року.

Під час війни на сході України зустрів своє справжнє кохання, а згодом у молодій родині народився маленький син Кирило.

Максим Киричук обожнював спорт – футбол і біг, з насолодою вирушав на рибалку. Вмів гарно готувати: мав цілу низку «фірмових» рецептів. Запросто міг самотужки зварити борщу і нагодувати бойових побратимів. Коли видавалася вільна хвилина, мріяв про те, як побудує просторий і затишний дім та запросить на гостини родичів і друзів. Хотів після війни здійснити «всеукраїнську подорож» і відвідати всіх-всіх рідних, яких дуже любив.

Нагороди:

• Орден «Богдана Хмельницького» III ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
• Орден «Богдана Хмельницького» II ступеня (посмертно) — Указ Президента України №147/2024 від 7 березня 2024 року