Я хочу розповісти про нашого Героя, а в першу чергу Героя для мого сина Роми. У кожної людини є власне призначення, індивідуальна місія. Багато людей так і не знаходять свій життєвий шлях зовсім. Але Євгену Кернеру пощастило його відшукати. Женьку я знала 20 років свого життя, ми познайомились ще дітьми. Він з малечку був добрим, відкритим ,  благородним та зовсім непосидючим. Це допомогло йому визначитися з професію. Після закінчення технікуму, Женя пішов в армію, чого дуже хотів, він горів цим і з нетерпінням чекав, згодом вирішив підписати контракт з Національною гвардією України, в 2014 році він вистояв Майдан на захист людей та справедливість, сміливо захищав свою Батьківщину. Через декілька років, вирішив піти спробувати себе поліцейським, але з часом він зрозумів що це йому не зовсім до душі. В  2022 році коли почалося повномасштабне вторгнення та росія напала на Україну, Женя  не вагаючись ні хвилини вирушив боронити свій рідний край.  Він завжди казав, що кожна людина повинна пройти  свій шлях гідно, залишивши значний слід в історії рідного краю та виконати своє призначення у житті. При виконанні однієї з поставлених задач головнокомандувачем, загинула більша частина його роти. Та його це не зупинило. Він відважно рвався у бій на захист своєї країни та своїх рідних. Остання поїздка була в Бахмут Донецької області. Під час завдання товариш Євгена був ранений, і Женя намагався його тягнути, щоб врятувати життя побратимові та собі, але їх накрило мінометами і це був трагічний кінець для нього. Євген загинув на 27 році свого життя. Він врятував свого побратима, але ціною свого життя. Це Героїчний вчинок! Але так болісно від того, що це не поверне вже тата моєму синові…До останньої секунди він не здавався та чинив як справжній Герой. Я вважаю що він залишив свій значний вклад в боротьбу за свободу і волю українського народу, та в захист кожної людини, яка вірить в ЗСУ та в Україну. Перемога за нами, але така вона на превеликий жаль важка і трагічна!!!

Нагороди:

• Орден “За мужність” ІІІ ступеня