Євген Квасков народився 05.02.1979 у місті Києві. З дитинства захоплювався точними науками та військовою справою. Призер та переможець всеукраїнських олімпіад та турнірів з хімії, конкурсів наукових робіт з хімії та екології. Член Малої академії наук України (Київське відділення, секція – хімія та екологія).

Випускник Київського природничо-наукового ліцею № 145 у Києві, що був та залишається лідером середньої освіти в Україні. Випускник Національного університету “Києво-Могилянська академія”: програми “Економіка”, 2000 (бакалавр) та “Інформаційні управляючі системи та технології”, 2003 (магістр). Випускник Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана: програма “Банківський менеджмент”, 2003 (магістр). Експерт у галузі маркетингу, понад 10 років досвіду на керівних посадах у провідних українських банках.

З 2016 засновник та незмінний голова Громадської спілки “Центр національно-патріотичного виховання”. З 2008 співзасновник, осавул та фактичний керівник Братства козацького бойового звичаю “Спас”. З огляду на величезний професійний досвід – заступник голови Координаційної ради з питань національно-патріотичного виховання при Київській міській державній адміністрації.

Учасник Живого ланцюга 1990 до річниці Акту злуки. З 2008 незмінний організатор щорічного Живого ланцюга соборності на мосту Патона (в окремі роки – до 4 000 учасників) та щорічної гри-вишколу “Козак-квест” для школярів Києва (до 10 000 учасників за рік та десятки тисяч учасників за 15 років проведення вишколу). Волонтер пенітенціарного душпастирства УГКЦ, організатор “Козацького гарту” у колоніях для неповнолітніх 2014 – 2019, де особисто працював із засудженими. Організатор та учасник величезної кількості тематичних виставок, лекцій до важливих історичних подій, показових виступів, тренінгів та інших заходів з національно-патріотичного виховання.

Доброволець, від 25.02.2022, у складі 207 окремого батальйону ТрО ЗСУ, брав участь в обороні Києва. Надалі, як старший навідник міномета у складі мінометної батареї виконував бойові завдання на Київщині, згодом взяв участь у важких боях на Бахмутському напрямку. Маючи високий рівень бойової підготовки, у ЗСУ продовжував власне навчання та навчання побратимів. Зробив відчутний особистий внесок у забезпечення підрозділу необхідним обладнанням, технікою, продуктами тощо. У перервах між виходами на бойове чергування, допомагав локальним виробникам у вдосконаленні спеціальних пристроїв для мінометників. Ніколи не ховався за чужою спиною. Навпаки – відмовлявся від усіх пропозицій щодо переведення на вищу позицію чи у більш безпечнішу зону.

28.04.2023 загинув під Бахмутом в бою проти російських окупантів. Вийшов на надзвичайно важку вогневу позицію, розуміючи максимальну небезпеку для себе, та ціною власного життя виконав наказ командира. У тому ж бою під масованим артилерійським обстрілом до останнього намагався евакуювати важкопораненого побратима.

Похований на Берковецькому (Міському) кладовищі, ділянка 86, Алея почесних поховань.

Нагороджений:

• Орден “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно);
• Медаль “Честь. Слава. Держава.” (посмертно).