КИЇВСЬКА МІСЬКА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
КОМУНАЛЬНА БЮДЖЕТНА УСТАНОВА
"КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ЦЕНТР ДОПОМОГИ УЧАСНИКАМ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ"
ВІЧНА СЛАВА ТА ПАМ’ЯТЬ
КИЯНАМ-ЗАХИСНИКАМ УКРАЇНИ
Кальченко Андрій Олексійович
дата народження
16.05.1967
дата смерті
20.05.2023
місце народження
місто Київ
місце загибелі
поблизу села Іванівське Бахмутського району Донецької області
позивний
«Кіпіш»
звання
Старший солдат
посада
стрілець-зенітник РВП
підрозділ
241-ша окрема бригада Сил територіальної оборони Збройних сил України
Народився та виріс в місті Києві. Спеціальну освіту здобув в Київському училищі прикладного мистецтва ім. М. Бойчука (зараз – КДІДПМД ім. М. Бойчука), мав фах теслі-червонодеревщика, працював майстром з виготовлення корпусних меблів на замовлення. У вільний час захоплювався рибальством, любив відвідувати концерти класичної музики та подорожувати. Мав бойовий досвід під час проходження строкової служби. Був непересічною особистістю, чуйним, щедрим, відчайдушним, часом запальним і нікого не лишав байдужим.
З перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України добровольцем став до лав Сил територіальної оборони Збройних сил України. Згодом був призначений до 130-го батальйону міста Києва: проводив роботи по забезпеченню публічного правопорядку, брав участь у виявленні диверсійних груп та корегувальників в Солом’янському районі міста Києва. Пізніше підписав контракт зі Збройними силами України.
В складі 243 батальйону (241 окрема бригада сил ТРО ЗСУ, в/ч А4247) приймав участь у боях за село Кліщіївку Бахмутського району Донецької області, де в листопаді 2022 року отримав поранення під час виконання бойового завдання, був нагороджений пам’ятним нагрудним знаком «Кров за Україну». Згодом брав участь у протиповітряній обороні Київської області. Постійно займався вишколом новобранців, навчав, підбадьорював побратимів і посестер, якісно і спокійно виконував свій обов’язок. Відмовився залишитися в тилу на посаді інструктора, разом з батальйоном повернувся у зону бойових дій.
Записуючи відео під час бойового виходу, за тиждень до загибелі, він сказав: «За праве діло, за вільну Україну, за моїх дітей, за моїх онуків, за все боремося. Боремося і переможемо!»
20.05.2023 року поблизу села Іванівське Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання отримав поранення, несумісне з життям, внаслідок ворожого мінометного обстрілу на околицях Бахмуту.
У Андрія залишились кохана дружина, любі донечки, обожнювані онуки. Пам’ятаємо, пишаємось, цінуємо.
Відважний воїне, спочивай з миром.
Похований на Міському (Берківецькому) кладовищі міста Києва (діл.42, ряд 19, місце 37).
Нагороджений:
- пам’ятним нагрудним знаком «Кров за Україну» (наказ командира в/ч А4247 №530 від 30.11.2022р.).
НЕЗЛАМНІ ДУХОМ, БЕЗСМЕРТНІ ДУШЕЮ!