Какурін Олександр Володимирович народився 2 березня 1986 року в місті Києві. Ріс та навчався у Деснянському районі столиці. Був випускником загальноосвітньої школи № 283 Деснянського району міста Києва.

У цивільному житті працював у ТОВ «Сільпо» на посаді пекаря з приготування піци. Надзвичайно любив свою роботу та робив справжні гастрономічні шедеври. Мав повагу колег і відвідувачів. Робота з тістом була його справжнім захопленням. Він не переставав удосконалюватися та розвиватися у своїй професії. На початку війни разом із колегами допомагав забезпечувати життєдіяльність міста: доставляв продукти до Києва з прилеглих складів та випікав хліб.

Рідні, колеги та друзі знали Олександра як надзвичайно добру, компанійську та надійну людину. Він дуже любив природу, походи, пікніки та риболовлю.

14 серпня 2024 року Олександр Володимирович був мобілізований Деснянським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки міста Києва. 26 вересня 2024 року його було зараховано до списків військової частини А4165 та призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника 4 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти військової частини А4165.

З 12 жовтня 2024 року солдат Олександр Какурін виконував бойові завдання в адміністративних межах селища міського типу Білогорівка Лисичанської міської громади Сіверськодонецького району Луганської області. У складі групи займав позиції та спостережні пости з метою розгортання на вогневих позиціях і нанесення максимального ураження підрозділам противника. Під час виконання бойових завдань із захисту територіальної цілісності та державного суверенітету України проявив мужність, стійкість та самовідданість. У складних умовах бойової обстановки сумлінно виконував покладені на нього обов’язки, демонстрував високий професіоналізм, особисту відвагу та вірність Військовій присязі. Незважаючи на небезпеку для власного життя, до останнього залишався на своїй позиції, забезпечуючи виконання поставленого завдання та безпеку побратимів.

21 грудня 2024 року о 15:20, перебуваючи на позиції відділення «Рись», під час штурмових дій збройних формувань російської федерації, стрілець-помічник гранатометника 4 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти військової частини А4165 солдат Олександр Володимирович Какурін отримав поранення, несумісні з життям.

• За мужність і самовідданість, виявлені під час захисту України, Олександр Володимирович Какурін посмертно нагороджений: орденом «За мужність» ІІІ ступеня згідно з Указом Президента України від 14 січня 2026 року № 55/2026.

Похований у місті Києві на Лісовому кладовищі.

Вічна пам’ять Герою !