Народився та виріс у місті Києві. Навчався у середній школі №8 міста Києва.

Останнє місце роботи: акціонерне товариство «Українська залізниця» АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» на посаді інспектора відділу ремонту та технічного обслуговування філії «Центр сервісного забезпечення».

Дуже любив риболовлю, збирати гриби. Сергій був щирим, завжди приходив на допомогу іншим, підтримував усіх навколо себе (і морально і матеріально), навіть коли лежав у госпіталі, а  він був лежачий! Був випадок, коли йому у  госпіталь принесли друзі гроші. Від медсестри він почув про пораненого хлопця, якого треба перевезти до Києва і йому для цього потрібні кошти. Сергій не роздумуючи віддав гроші, щоб вона передала тому хлопцеві, завдяки цьому його перевезли до Києва. Мав неперевершене почуття гумору, любив жартувати. Понад усе цінував сім’ю.

З початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України добровільно став до лав територіальної оборони. Зібрав людей. Все організував. Захищав Батьківщину  спочатку у складі військової частини 3030 національної гвардії України, потім в складі військової частини 3018 північного оперативно-територіального об’єднання національної гвардії України.

Виконував бойові завдання в селі Озарянівка Бахмутського району Донецької області.

В бою з ворогом отримав важкі поранення ніг та живота. 8 місяців боровся за життя…

Похований на Лук’янівському кладовищі міста Києва.

           Нагороджений:

• медаллю «За військову службу Україні» (посмертно). Видана Президентом України. Серія ЗС №013899. Медаль №20394. 25 березня 2024 року.