Захарчук Дмитро Васильович народився в Києві 31.05.1974р. Навчався в школі №23.
Дмитро з дитинства займався спортом, був вихованцем Київської дитячо-юнацької спортивної школи з підводного плавання, тренувався та виступав за команду СДЮСТШ ДТСААФ УРСР в 1984 – 1993 роках. Наприкінці 80-х і на початку 90-х він двічі ставав чемпіоном Європи з плавання в ластах, а 1992 року вже під прапором незалежної України став призером першості планети. Здобув звання майстра спорту України міжнародного класу з підводного спорту.
Також Захарчук був кандидатом у майстри спорту з боксу та захоплювався практичною стрільбою. Вдало виступав на змаганнях з пістолета та карабіну.
За межами басейнів та спортзалів Дмитро здобув юридичну освіту, став магістром права. Працював охоронцем, керівником служби безпеки однієї з провідних українських компаній.
“Діма – людина, яка ніколи не мирилася з несправедливістю і завжди заступалася за тих, хто слабший, навіть якщо його особисті інтереси при цьому страждали. Так, з початком російського вторгнення у 2014 році він залишив престижну роботу й пішов до лав ЗСУ”, – розповів про нього друг.

2014 року після окупації Росією Кримського півострова та частини Донбасу Дмитро добровільно став на захист України. Не отримавши повістки одразу, прийшов до військкомату і запитав: “Ви що, про мене забули?” І з третьою хвилею мобілізації у серпні 2014-го долучився до лав 128-ї ОГШБр, де став розвідником-снайпером.
Узимку 2015-го брав участь у боях за Дебальцеве та околиці. Дмитро пройшов найгарячіші точки Дебальцевського плацдарму – Рідкодуб, Нікішино, Кам’янка. Зумів вийти живим із оточення – “дебальцівського котла”.
2015р. за особисту мужність та героїзм під час оборони територіальної цілісності країни його було нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня”, а також нагрудним знаком “За зразкову службу”.
2020-го року Дмитро отримав відзнаку бригади – “Срібний едельвейс”.

“Борода” був з тих людей, про яких говорять “людина честі”, – написали на своїй сторінці у Facebook представники Scorpion Protection Group.

Після повернення з війни Дмитро знову повернувся до роботи. А у вільний час мав улюблене захоплення – підводне полювання, разом зі своїми друзями робили часті виїзди на природу, щоб насолодитися красою підводного світу. Дмитро завжди був спортивним та веселим, з відмінним почуттям гумору та енциклопедичними знаннями з історії. А ще він дуже любив походи до історико-культурного заповідника “Трахтемирів” у Черкаській області, проводив там багато часу, брав участь в науково – практичних конференціях, експедиціях.

Але взимку 2022 року після повномасштабного вторгнення російської федерації Захарчук Дмитро знову повернувся на фронт, на передову. Маючи бойовий досвід та підготовку, нещадно знищував ворога, допомагав навчитися військовій науці молодим бійцям. Нагороджений відзнакою Командувача оперативного командування “Південь”.
На жаль, на початку жовтня досвідчений військовий загинув під час виконання бойового завдання на Херсонському напрямку.
Без батька залишилися двоє синів та донька, дружина – без коханого чоловіка, батьки – без сина.
Захарчук Дмитро Васильович загинув на Півдні України 5 жовтня. А через п’ять днів під звуки сирен та віддалені вибухи російських ракет у Києві рідні та близькі провели героя в останню путь на Байковому цвинтарі.

Додатково:

Нагороджений:

• 2015р. за особисту мужність та героїзм під час оборони територіальної цілісності країни його було нагороджено Орденом “За мужність” ІІІ ступеня”,
• Нагрудним знаком “За зразкову службу”.
• 2020-го Дмитро отримав відзнаку бригади – “Срібний едельвейс”.
• 2022-го Нагороджений відзнакою Командувача оперативного командування “Південь”.
• 2024 рік – Орденом “За мужність” ІІ ступеня (посмертно).