Жук Владислав Валерійович народився 23 серпня 1977 року в місті Києві.

Будучи 16-річним юнаком, влаштувався на першу роботу — техніком-проектувальником в проектну організацію.

В 1994 році закінчив загальноосвітню школу №198.

У 2000 році закінчив Київський національний університет будівництва і архітектури за спеціальністю «Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології», отримавши кваліфікацію інженера з автоматизації.

Під час навчання в університеті Владислав закінчив військову кафедру, отримавши офіцерське звання у напрямку ДСНС.

Після закінчення університету почав працювати за спеціальністю на посаді інженера комплексу телевізійного мовлення в Національній телекомпанії України.

Саме в цей час Влад познайомився зі своєю майбутньою дружиною Іриною.

У спільному шлюбі Владислава та Ірини — двоє дітей: син Артем (2001 року народження) і донька Дар’я (2007 року народження).

У 2008 році Владислав почав перші кроки розвитку власного бізнесу у сфері громадського харчування.

У 2013 влаштувався в мережу магазинів автоелектроніки менеджером з роздрібної торгівлі. Він завжди відповідальна ставився до своєї роботи, тому з часом обіймав посаду заступника директора мережі магазинів автоелектроніки.

З 2021 звільнився з попереднього місця роботи і почав розвивати власні інтернет-магазини у сфері автотоварів.

З початком повномасштабної війни в Україні Владислав зі своєю родиною потрапив в окупацію, після звільнення з якої прийняв рішення мобілізуватись і піти на фронт, де він дослужився до звання старшого лейтенанта, беручи участь у військових операціях із звільнення населених пунктів у Харківській, Донецькій, Луганській областях.

Протягом усього життя був виключно мирною людиною, але ставши на захист Батьківщини, він швидко став Військовим з великої літери, як казали його побратими. Він став прикладом і другом для своїх підлеглих. Керівництво відзначало Владислава як розумного, сміливого, відповідального та професійного військового.

В липні 2022 року, був поранений в м. Покровськ. Після реабілітації повернувся на фронт до побратимів зі словами: «Я повинен бути там. Ворогів треба добивати».

03.01.2023 при виконанні бойового завдання Владислав загинув унаслідок мінометного обстрілу. Похований на Лісовому кладовищі в м. Києві.

У Владислава в скорботі залишилась родина, до складу якої входить домашній улюбленець (пес), на честь якого і було обрано позивний Халк.

Додатково:

Нагороди:

• Медаль «За участь в бою‎» – 06.12.2022
• Медаль «За поранення‎» – 28.01.2023
• Медаль «Сталевий хрест‎»  – 29.01.2023