Жовнірович Любомир Степанович у 2003 році закінчив Прикарпатський університет ім. В. Стефаника, був вчителем музики та приватним підприємцем у сфері будівництва. У 2016 року переїхав до м. Києва, де працював і проживав із дружиною та донькою до повномасштабного вторгнення російською федерацією. В лютому 2022 року вступив до лав територіальної оборони Києва Дарницького району, у складі якої протягом лютого – березня активно брав участь в обороні столиці України. У травні 2022 року добровільно вступив до ЗСУ, у 23 Окремий батальйон спеціального призначення при президентських військах ім. Б. Хмельницького. У складі зазначеного батальйону здійснював оборону м. Києва, проходив тактичну підготовку, освоїв професію Снайпера 2 категорії, мав позивний Дядя Жора або Мольфар. 23 листопада 2022 року 23 ОБСП було відправлено у Бахмутський район Донецької області, на той момент найважчий напрямок на ліній фронту. Разом із побратимами прийняли бій одразу зійшовши з поїзда, битви були в с. Кордюмівка та с. Озерянівка. За два тижні Жовнірович Любомир разом із побратимами знешкодили 1500 окупантів “Вагнер”. Проте повернутись не судилось! Загинув при виконанні бойового завдання 18.12.2022 року в с. Кліщіївка, Бахмутського району, Донецької області, отримавши поранення, не сумісні із життям. Загинув разом із своїми побратимами- Барменом, Яном, Юзіком, Фанатом та Зіною. Похований на території церкви с. Заріччя 25 грудня 2022 року. Після поховання зійшла подвійна веселка!

Був неймовірно талановитим та творчим, грав майже на всіх музичних інструментах, займався різьбою по дереву, виготовляв дерев’яні меблі. Жовнірович Л. був добрим, готовим прийти на допомогу друзям, люблячим чоловіком, батьком, хорошим сином та братом! Віддав життя за Незалежність України, за свій рідний край, за свою родину!