Жмур Олександр Віталійович народився 29 липня 2003 року в місті Бровари Київської області, молодшим із двійні.У 2009 році розпочав навчання у першому класі Броварської загальноосвітньої школи І- ІІІ ступенів  №9, де провчився до 5-го класу. У 2013 році разом із родиною переїхав до Києва та продовжив навчання у середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №186.Після закінчення 9-го класу у 2018 році вступив до Боярського фахового коледжу НУБіП України за спеціальністю «Геодезія та землеустрій». Випуск відбувся у 2022 році – вже в умовах повномасштабної війни. В тому ж році вступив і продовжив навчання до Національного університету біоресурсів і природокористування України в місті Київ за обраним фахом.
Років із 16-ти намагався бути самостійним та заробляти кошти на власні потреби, тому брався за будь-яку роботу: підпрацьовував на
меблевому заводі, на складах шин і навіть вантажником. Захоплювався спортом: велосипед, плавання, турніки, футбол. Цікавився
релігією, філософією та, загалом, завжди мав власну думку й умів її відстояти. Мріяв створити сім’ю, працювати за спеціальністю, яка йому справді подобалася, але війна перекреслила всі сподівання.

Військовий шлях  розпочав у свої 18 років, не роздумуючи пішов на захист країни. «Чому не я?» – говорив Олександр, коли рідні намагалася його відмовити. 25 лютого 2022 року, взявши документи, Олександр відправився до військкомату, у той же день отримав зброю і в складі Територіальної оборони став на захист Києва. Потім, коли ворога відкинули від міста, підписав контракт та вступив до  Добровольчого формування територіальної громади, але не полишав спроб мобілізуватися до війська не дивлячись на відмови через вік та відсутність проходження строкової служби.

Через друзів знайшов підрозділ, куди брали добровольців, та вступив до батальйону «Свобода» бригади «Рубіж» Національної гвардії України у 4-ту бригаду оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука на посаду мінометника. Після короткого навчання та бойового злагодження вирушив на Схід, де пройшов важкі бої в населених пунктах Курдюмівка, Озарянівка, Зеленопілля, Диліївка, Кліщіївка, Андріївка…

За що б Олександр не брався, старався зробити якнайкраще, знати справу досконало, тому дуже скоро став командиром мінометного розрахунку 1 мінометного взводу мінометної батареї 3 батальйону оперативного призначення. Хлопці були дуже результативними, за що їх нагородили беретами з відзнакою. Після короткого перепочинку Олександр вирушив на другу ротацію – цього разу у село Спірне на Донеччині.

За виявлену особисту мужність і героїзм у захисті суверенітету та територіальної цілісності України нагороджений:

•Медаллю «ЗА СТАЛЕВУ ЗВИТЯГУ. ФОРТЕЦЯ БАХМУТ». Батальйон «Свобода» 4 бригада швидкого реагування «Рубіж»
Національної Гвардії України, Наказ №14 від 25.04.2023 р.
•Медаллю «Честь. Слава. Держава.» за мужність, патріотизм, високу громадянську позицію. Розпорядженням Київського міського голови від 18.01.2024 р. №42.
•Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Указом Президента України від 25 березня 2024 р. №176.

У спогадах залишився усміхненим, веселим, сильним духом, справжнім патріотом своєї Землі. Вірив у перемогу і для цього зробив усе можливе, і навіть більше, у свої 19 років.Друзі дали йому позивний «Вікі» – від слова «Вікіпедія», бо у нього на все була своя думка і відповідь. Олександр часто повторював:«Якщо не знаєш, чим зайнятись – вивчи щось нове, у житті пригодиться». Саме тому поруч із ним завжди було цікаво. Ми втратили найкращого сина, брата, онука, друга й коханого. Його життя – приклад мужності, відданості та любові до своєї країни.

Загину Жмур Олександр Віталійович 9 червня 2023 року  на бойових позиціях внаслідок прямого влучання ворожого снаряда. Похований 8 серпня в місці Київ на Лісовому кладовищі.

Пам’ять про нього увіковічена на Алеї Героїв в рідній школі №186, Меморіалі Пам’яті Боярського коледжу та на Алеї Героїв
в Голосіївському районі м. Києва.