Дмитренко Олександр Михайлович народився 31 серпня 1978 року в селі Прачі Чернігівської області. Тут минуло його дитинство, тут він зростав і формувався як людина.

У 1984 році пішов до школи, де здобув повну середню освіту. Після закінчення навчання проходив строкову службу в лавах Збройних Сил України — у десантних військах, у місті Миколаєві.

Повернувшись із армії вступив на службу до органів внутрішніх справ. Працював дільничним інспектором поліції в Оболонському районі міста Києва. Колеги знали його як відповідального, чесного, принципового працівника. Своєю працею та відданістю справі він здобув повагу і довіру, дослужившись до звання капітан поліції.

У цивільному житті Олександр був відданим чоловіком і люблячим батьком, щирим другом і людиною з великим серцем. Любив природу, тварин, мав «золоті руки», захоплювався автомобілями та риболовлею. За характером — чесний, справедливий, безкорисливий і завжди готовий прийти на допомогу іншим.

Коли в березні 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення, Олександр одним із перших став на захист Батьківщини. Добровільно вступив до лав Збройних Сил України.

У березні–квітні 2022 року ніс службу в смт Нові Петрівці Київської області, згодом — на Запорізькому напрямку. З 26 квітня по 28 червня 2022 року брав участь у запеклих боях поблизу міст Сєвєродонецьк і Лисичанськ, де отримав поранення та контузію. За спогадами побратимів, саме там він проявив себе як справжній воїн — відважний, рішучий, вірний присязі й побратимству.

Після тривалого лікування та відновлення у березні 2023 року Олександр знову повернувся до служби — цього разу під Києвом. Проходив навчання, виконував бойові відрядження до Чорнобильської зони та Чернігівської області.

У липні–вересні 2023 року служив у підрозділі протиповітряної оборони, а вже з жовтня того ж року був направлений до Краматорська, де продовжував боронити Донеччину.

15 листопада 2023 року капітан поліції, воїн Збройних Сил України Олександр Дмитренко загинув поблизу села Хромове Бахмутського району Донецької області, мужньо виконуючи бойове завдання.

У червні 2025 року, під час однієї з репатріацій, тіло Героя було повернуто на Батьківщину. Після проведення ДНК-ідентифікації 18 липня 2025 року його з почестями поховали в рідному селі Прачі Ніжинського району Чернігівської області.

Для дружини, доньки, друзів і побратимів Олександр Дмитренко — приклад справжнього Воїна, для якого честь, свобода й любов до України були вищими за життя.

За відвагу, мужність і самовідданість, проявлені під час захисту України, Олександр Дмитренко був відзначений нагородами:

•Ветеран війни «Учасник бойових дій». Видана відділом персоналу штабу ВЧ А5725 09.08.2023
•«За хоробрість в бою», видана Верховним отаманом МГО МСК, Міністерство оборони України, ВЧ А7300, наказ №8 від 21.08.2023

Вічна пам’ять Герою!