Народився у селі Мохначка Житомирської області, там закінчив школу. Життєва дорога з рідної домівки повела тебе студентом в столицю. Вступив до механіко-металургійного технікуму. На роботі цінували як гарного та умілого фахівця, мав золоті руки. Прокладав опалення, воду, реконструював котельні. Доносив тепло та комфорт у приміщення житлових інфраструктур.

Два роки добросовісно проходив строкову службу в Маріуполі. Ніхто не міг подумати навіть, що це не остання служба у твоєму житті.

Коли країну в 2014 році сколихнуло лихо, не вагаючись ступив на захист Батьківщини. Рік боронив Артемівськ (нині Бахмут). І через 9 років знову в бій. Був призваний на військову службу під час мобілізації, відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконував військовий обов’язок.

Захищав кордони рідної Батьківщини у складі 225 ОШБ ЗСУ сержатном, старшим стрільцем-операторм 3-го штурмового відділення на пекельній Донеччині, у селищі Нью – Йорк.
Добряк був позивний твій…

З першого дня побратими назвали тебе так, поглянувши в очі, що випромінюють добро. Честь носити цей позивний випала недаремно. Ти був людиною, яка відзначалася відданістю і мужністю у захисті слабких і беззахисних. Обличчям виражав рішучість та доброзичливість, з виразними поглядом, який свідчить про глибоке співчуття та підтримку.

Мав моральну скромність і відданість своїм ідеалам, завжди діючи на основі принципів справедливості та милосердя.

11 січня 2024 року боронячи територіальну цілісність держави, наш мирний сон та новий день, скінчився твій шлях.

Твоє життя було яскравим, але занадто коротким. Багато планів нездійснених залишилося.

Нахлинули спогади про мирне життя, як не міг прожити і дня без своїх рідних, батьківського дому, вірних друзів, лісу та річки. Любив природу так, що ніколи на півдорозі не спиняли ні погодні умови, ані втома. Мисливство та рибальство допомогало зробити перезавантаження, відірватися від буденних проблем та надавало наснаги іти далі.

Добрим словом, щирою посмішкою, вірою в краще окрилював ти батьків. Завжди був надійною опорою, підтримкою. Ніколи не шкодував часу, сил, можливостей, щоб підтримати їх та зробити життя кращим та комфортнішим. Кожен куточок у батьківському домі нагадує про тебе. Фортецею вважав свій рідний батьківський дім.

Надійною опорою та підтримкою був для дружини і доньки. Завжди поруч, пліч-о-пліч, усі плани будувалися та втілювалися в життя тільки разом. Мужній, як великий дуб, але водночас ніжний та люблячий. Яке ж було затишне твоє сімейне гніздечко.

З нетерпінням чекали на тебе вірні та надійні товариші. Був ти для них наставником, вмів направити на правильний шлях. Усіх згуртовував та зацікавлював, організовував , прищеплював любов до природи, до активного відпочинку.

Рідні чекали зустрічі з тобою: умів підтримати, розрадити, добру пораду дати. Завжди допомагав і в радісні хвилини, і сумні. Не боявся бути смішним, бо хотів, щоб навкруги не було смутку. Як би скрутно не було, випромінював тільки позитив, умів розвеселити всіх. Так було легше, не міг дивитися, як хтось страждає.
11 січня 2024 року боронячи територіальну цілісність держави, наш мирний сон та новий день, скінчився твій шлях.

Твоє життя було яскравим, але занадто коротким. Багато планів нездійснених залишилося.

Назавжди тобі 48.

Дякуємо тобі, наш дорогий ГЕРОЙ! Хоч поруч тебе вже немає із нами, але присутність твою відчуваємо завжди. Будеш сонцем ранковим з’являтися нам, теплим променем ніжним нагадувати про себе. Добрими справами, вчинками та пам’яттю будеш жити вічно в серцях наших.