Народився в сім’ї, де по батьківській лінії всі чоловіки були військовими офіцерами – батько, дядько, дід і прадіди. З дитинства завжди був добрим, чесним, щедрим і справедливим. Навчався в Технічному ліцеї, був завжди чемним та старанним. В грудні 2021 року закінчив НТУУ «КПІ ім. І. Сікорського» і отримав диплом з відзнакою магістра з енергозбереження та енергоменеджменту за спеціальністю «Теплоенергетика». У 2020 році закінчив військову кафедру при НТУУ «КПІ ім. І. Сікорського», склав військову присягу та отримав звання молодшого лейтенанта запасу.

11 лютого 2022 року, коли в повітрі вже запахло війною, підписав контракт з Теробороною ЗСУ і почав проходити вишкіл. 24 лютого хотів бігти в військкомат, але в цей час був хворий на ковід. Проте все ж почав службу 25 лютого 2023 року, і з 01 березня був призначений на офіцерську посаду. Батькам сказав, що в такі часи немає іншої роботи для чоловіка, ніж захищати Батьківщину, і він не хоче сидіти вдома, коли інші ідуть на фронт. Так він і потрапив до 242-го окремого батальйону територіальної оборони ЗСУ. Під час виконання службових обов’язків зарекомендував себе як відповідальний, зібраний та цілеспрямований офіцер, готовий захищати територіальну цілісність України, виконуючи будь-які задачі командування.

Після відбиття навали ворога на місто Київ, в липні 2022 року в складі батальйону був направлений в зону бойових дій на Харківський напрямок. При виконанні бойового завдання їх підрозділ був обстріляний ворожим оперативно-тактичним ракетним комплексом «Іскандер». Лейтенант Володимир Демченко був засипаний уламками будівлі, де знаходився з побратимами. Він отримав тяжку черепно-мозкову травму, контузію, чисельні забої та переломи. Довго знаходився в реанімації, переніс декілька операцій на головному мозку. Але останню операцію, яку зробили 23 травня 2023 року, його організм, на жаль, не витримав. Після цієї операції Володимиру стало гірше, він впав у кому і помер в реанімації у віці 24 роки. Весь час його знаходження в госпіталях та лікарнях за його життя боролися лікарі, навідували побратими та піклувалися батьки та волонтери. На жаль, яскраве життя молодого героя та патріота України передчасно обірвалося. Перебуваючи на посаді офіцера групи планування штабу батальйону виконував складні завдання по координації дій з іншими підрозділами ЗСУ та НГУ. Завдяки його особистим вольовим якостям, діям, знанням та командирським навичкам було здійснено кілька вдалих військових операцій, що викликало повагу його побратимів та командування. Похований на Лук’янівському військовому кладовищі в місті Києві.

        Нагороджений:

• Медаллю «За оборону міста-героя Харків»;
• Медаллю «За вірну службу» ІІІ ступеня;
• Відзнакою «За відвагу».