Ігор народився і жив у Києві. Зростав у патріотичній родині. У 1983 – 1985 роках пройшов строкову службу у військах зв’язку. Навчався в Національному авіаційному  університеті і 2005 року отримав фахову освіту за  спеціальністю «Радіоелектронні пристрої, системи та комплекси». Любив багато читати, особливо книги з історії. Чудово грав у шахи, мав відмінне почуття гумору. Займався радіо –  та фото справою. До війни багато часу приділяв, щоб своїми руками створити затишок у «хатинці-дачі». Робив усе майстерно, досконало та красиво. Часто збирав велику родину на дачі, а також друзів по службі.

Ігор Володимирович понад 20 років проходив військову службу в органах СБ України на посадах офіцерського складу у підрозділах радіоконтррозвідка.

З перших днів повномасштабної війни 2022 року у тероборону Голосіївського району м. Києва Ігор прийшов добровільно. Як і багато хто, отримав свій автомат на Київському іподромі. Насамперед, Ігор пішов виконувати справу справжнього чоловіка: захищати Україну! А друга причина – хотів бути на службі з людьми, які розділяють його цінності. «Не треба боятися, якщо хочеш щось змінити – потрібно за це боротися», – у нього пульсувала революційна кров.

Згодом був призначений командиром взводу, який охороняв блокпост – виїзд з Києва на стару дорогу до Конча-Заспи. Роботу блокпосту Інгвар

(позивний INGWAR) зі своїми заступниками організував чітко – як несення служби, так і побут.

З часом у новосформованому 242 батальйоні, майор Гаврилюк Ігор Володимирович, обійняв посаду заступника начальника штабу з мобілізаційної роботи військової частини А4081. Створювати великий військовий підрозділ з нуля – задача надскладна, тому стали в нагоді навички Інгвара у роботі з документами, організації служби, знання людей. Завжди спокійний, з гумором ставився до бюрократичних казусів, яких траплялося чимало. Працював з українськими захисниками, дружбою з якими завжди пишався. З його розповідей знаємо, що був серед справжніх бійців за свободу, цілісність країни і її незалежність, з людьми рідними по духу. Ingwar був підтримкою та прикладом у своєму батальйоні.  Тепер буде прикладом нащадкам…

З початку липня 2022 року Інгвар перебував у зоні бойових дій, забезпечував співпрацю свого підрозділу з суміжниками. 12 липня приїхав на КСП в Дергачах. Ми обійнялись, а він: «У мене є класна кава, завтра поп’ємо». Це було близько 23:00. У ніч на 13-е липня отримав завдання виїхати назустріч бійцям, які виходили з Дементіївки. Як тільки авто прибуло на пункт зустрічі, орки накрили його мінометним вогнем. А зранку того ж дня отримали інформацію,що він тяжко поранений. Коли приїхали забирати, Інгвар лежав обличчям вниз з перетягнутою джгутом рукою. Коли за допомогою «кошки» його перевернули, то виявилось, що особистий пістолет ТТ був в одній руці, а граната у другій. Навіть тяжко поранений він був готовий прийняти бій, та не збирався здаватися», – розповідає побратим «Шаман».

Майор Ігор Гаврилюк з побратимом висунулись в бік бойового поста для підтримки підрозділу батальйону, що вів  бій із переважаючими силами країни-агресора. По дорозі вони потрапили під мінометний обстріл і отримали чисельні поранення. «Інгвар» ще декілька годин виходив на зв’язок. Але евакуація прибула запізно.

Поховали Ігоря на Міському цвинтарі у Києві.

«Завжди пам’ятатимемо твою людяність, твої професіоналізм і сміливість», – згадують побратими по службі. Спочивай з Миром, ти в наших серцях навічно і твоя справа, твої вчинки безцінні !

Світла пам’ять Герою!

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі  нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня посмертно