Навчався у СШ № 71, у 1998 році в Київському СПТУ № 21.

1998–2000 роках служив у Полтавському військовому інституті зв’язку. Отримав звання старшого сержанта.

Змалечку Андрій був правдолюбом, щирим, цінував життя і честь понад усе. Тому 23 серпня 2014 року він добровільно пішов служити до лав ЗСУ, став на захист Вітчизни. Андрія було зараховано до десантних військ 90 окремого аеромобільного батальйону м. Житомира, 95 бригади, ІІ роти («Вовки») на посаду старшого навідника взводу роти вогневої підтримки. Отримав позивний «Бур». Так потягнулися дні військової підготовки.

З листопада 2014 року на лінії вогню у боях із російськими збройними формуваннями захищав населені пункти Піски, Водяне та аеропорт ім. С. Прокоф’єва м. Донецька (ДАП).

Найжорстокіший бій тривав протягом п’яти діб, із 16.01.2015. Попри біль та втому Андрій пліч-о-пліч із товаришами-кіборгами під шквальним вогнем ворога мужньо тримав оборону нового терміналу ДАП, виявляючи сталевий характер, незламну волю до життя і патріотизм. На світанку 21.01.2015 важко пораненого Андрія застрелили.

Додатково:

21.01.2016 — у школі № 71, де навчався Андрій, відкрито меморіальну дошку.

• Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, «За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня;
• Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»;
• Медаль Української православної церкви Київського патріархату «За жертовність і любов до України»;
• Нагорода «Герой Киянин»;
• Пам’ятна медаль ГО «Об’єднання патріотів сильні духом» — «Кара прийде з небес»;
• Медаль «Ніхто крім нас»;
• Нагородний ніж 90 оаемб.