КИЇВСЬКА МІСЬКА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
КОМУНАЛЬНА БЮДЖЕТНА УСТАНОВА
"КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ЦЕНТР ДОПОМОГИ УЧАСНИКАМ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ"
ВІЧНА СЛАВА ТА ПАМ’ЯТЬ
КИЯНАМ-ЗАХИСНИКАМ УКРАЇНИ
Вус Євгеній Володимирович
дата народження
07.09.1968
дата смерті
26.03.2022
місце народження
місто Київ
місце загибелі
місто Маріуполь Донецької області
позивний
Позивний " Прапор " в службі порятунку “ASAP RESCUE” Позивний ВУС-2 в полку "АЗОВ"
звання
Старший солдат
посада
Водій відділення управління вогнем і маневру підрозділами взводу
підрозділ
управління командира батареї 1-ї гаубичної артилерійської батареї гаубичного артилерійського дивізіону окремого загону спеціального призначення «Азов»
Вус Євгеній Володимирович народився 7 вересня 1968 року в місті Києві. Він навчався в загальноосвітній школі №27, закінчив Професійно-технічне училище № 4 та здобув освіту у Київському національному торговельно-економічному університеті. З ранніх років Євгеній захоплювався мисливством та туризмом, мав чудове почуття гумору, був безвідмовним і завжди готовим прийти на допомогу тим, хто цього потребував.
Під час Революції гідності Євгеній активно долучився до боротьби за свободу та демократичні цінності України. Після цього він продовжив служіння країні та громаді, ставши членом підрозділу “Янголи Тайри” у службі порятунку ASAP RESCUE, де отримав позивний “ПРАПОР”. У цій ролі він рятував життя людей у зоні проведення антитерористичної операції, проявляючи відданість і сміливість.
У 2019 році Євгеній Вус вступив до лав полку АЗОВ, де мав позивний ВУС-2. Він обіймав посаду водія відділення управління вогнем і маневру підрозділами взводу в управлінні командира батареї 1-ї гаубичної артилерійської батареї гаубичного артилерійського дивізіону окремого загону спеціального призначення «Азов». Військова служба Євгенія відзначалася професіоналізмом, дисципліною та готовністю виконати будь-яке бойове завдання, навіть у найскладніших умовах.
26 березня 2022 року Євгеній загинув під час виконання бойового завдання у місті Маріуполь Донецької області, захищаючи рідну землю від російської агресії. Він не погоджувався на жодні компроміси з ворогом і до останнього боровся за свободу України. Його бойовий дух і принциповість стали прикладом для всіх, хто стоїть на захисті країни. Як сам він часто повторював: «Хто ж, якщо не ми…»
Нагороджений:
- відзнакою «За врятовані життя (АТО)»
- нагрудним знаком «Учасник АТО»
- нагрудним знаком «Знак пошани» 12.03.2018
- відзнакою Президента України «За гуманітарну участь в антитерористичній операції» 17.02.2016
- медаллю «За сприяння збройним силам України» 10.02.2017
- орденом «За Мужність» ІІІ ступеня (посмертно)
НЕЗЛАМНІ ДУХОМ, БЕЗСМЕРТНІ ДУШЕЮ!