КИЇВСЬКА МІСЬКА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
КОМУНАЛЬНА БЮДЖЕТНА УСТАНОВА
"КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ЦЕНТР ДОПОМОГИ УЧАСНИКАМ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ"
ВІЧНА СЛАВА ТА ПАМ’ЯТЬ
КИЯНАМ-ЗАХИСНИКАМ УКРАЇНИ
Войтенко Віктор Петрович
дата народження
03.01.1976
дата смерті
04.08.2022
місце народження
м. Київ
місце загибелі
с. Гусарівка, Балаклійського р-ну, Харківської обл.
позивний
звання
Старший солдат
посада
Командир зенітно-ракетного взводу, навідник артилерії.
підрозділ
Перша окрема бригада Сил Спеціальних Операцій (ССО) 518 батальйону в м. Житомир.
Віктор Войтенко народився 3 січня 1976 року в м.Київ.
Тут закінчив середню школу №172, потім продовжив своє навчання в ПТУ взуттєвого об’єднання «Київ».
З 1994 по 1996 рік проходив службу у Військово-Повітряних Силах України в м. Васильків.
Після звільнення з лав Збройних Сил України, працював будівельником, а з 2010 року – водієм в КП УЗН («Зеленбуд») м. Київ.
У 2000 році одружився і переїхав із сім’єю до Ірпеня. У шлюбі народилися двоє синів.
Вранці 24 лютого 2022 року, як тільки було оголошено воєнний стан, прибув до військкомату Шевченківського району м. Києва, де разом із такими ж добровольцями, як і сам, брав участь у захисті столиці України.
Після звільнення Київської області від російських загарбників, уже в складі підрозділу охорони Київського обласного військового комісаріату, долучився до патрулювання деокупованих територій у селищах Мощун, Горенка, Гостомель, містах Ірпінь та Буча.
У травні разом зі своїм підрозділом був переведений до Першої окремої бригади Сил Спеціальних Операцій (ССО) 518 батальйону в м. Житомир. Незабаром Віктор із побратимими був відправлений на лінію розмежування на Миколаївщину, а згодом його бойовий шлях продовжився в Херсонській, Запорізькій та Харківській областях, у якості навідника артилерії та командира зенітно-ракетного взводу. Протягом липня-серпня виконував бойові завдання у тилу ворога з виявлення та знищення ворожих цілей, бойової техніки та живої сили.
Загинув Віктор Войтенко 4 серпня 2022 року разом зі своїм бойовим товаришем на спостережній позиції українських сил під час ворожого мінометного обстрілу в с. Гусарівка Балаклійського району Харківської області. У військовослужбовця залишилися батьки, дружина та двоє дітей.
«Віктор мав плани на майбутнє, працював, радів життю. Безмежно любив родину, дітей, свій дім, Батьківщину. Мій чоловік був справжнім патріотом своєї землі, він був воїном – воїном світла і добра», – розповіла дружина загиблого Наталія.
Поховали Віктора Войтенка на Алеї пам’яті Захисників України у місті Ірпінь.
Рішенням Ірпінської міської ради Віктору Войтенко присвоєно Почесне звання «ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН МІСТА ІРПІНЬ» (посмертно).
Нагороджений :
- орден За Мужність ІІІ ступеня (посмертно).
НЕЗЛАМНІ ДУХОМ, БЕЗСМЕРТНІ ДУШЕЮ!