КМДА

КИЇВСЬКА МІСЬКА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

КОМУНАЛЬНА БЮДЖЕТНА УСТАНОВА
"КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ЦЕНТР ДОПОМОГИ УЧАСНИКАМ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ"

QR
Герой Киянин

ВІЧНА СЛАВА ТА ПАМ’ЯТЬ
КИЯНАМ-ЗАХИСНИКАМ УКРАЇНИ

Вировий Валерій Сергійович

Вировий Валерій Сергійович

дата народження

30.09.1988

дата смерті

08.05.2024

місце народження

місто Київ

місце загибелі

Серебрянське лісництво Луганської області

позивний

"Варяг"

звання

Лейтенант

посада

Командир 3 взводу оперативного призначення, 10 рота, 4 батальйон; заступник командира роти

підрозділ

Перша Президентська бригада оперативного призначення «Буревій»,батальйон «Хорив» Національної гвардії України

Народився  та виріс в місті Києві.

Навчався в спеціалізованій школі № 98 з поглибленим вивченням англійської мови міста Києва. У 2005 році році після закінчення школи вступив до Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова на історичний факультет. У 2009 році закінчив Національний педагогічний університету імені М. П. Драгоманова і отримав базову вищу освіту за напрямком підготовки «Історія» та здобув кваліфікацію бакалавра історії; вчителя історії і країнознавства основної школи. У 2010 році закінчив Національний педагогічний університету імені М. П. Драгоманова і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Історія» та здобув кваліфікацію бакалавра історії; вчителя історії і країнознавства.

Був приватним підприємцем.

Захоплювався скандинавською міфологією, вільно володів англійською мовою. Чесний, справедливий, сильний духом, мужній та відважний. Понад усе в світі любив свою родину, дружину та сина.

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України Валерій одразу пішов до військкомату, але йому відмовили, бо він не служив в армії. На цьому він не зупинився і кожного тижня був на порозі військкомату, щоб поїхати воювати на Схід. З шостого разу йому вдалося потрапити до лав військових та був призваний на військову службу у квітні 2022-го року. Валерій був розподілений до Національної гвардії України та відправлений служити на Чернігівщину. Але через місяць він вже шукав можливість перевестись до бойових підрозділів. Йому вдалося перевестись до військової частини 3027 Національної гвардії України. Служив в Першій  Президентській бригаді оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка «Буревій», батальйон «Хорив».

Пройшовши бойове злагодження відправився для виконання бойових завдань на схід України. Зокрема, перебував в районі Луганського лісництва, де успішно захищав нашу лінію оборони від просування ворога. Обрав собі позивний «Варяг», так як захоплювався скандинавською міфологію, часто розповідав про Вальгаллу та не боявся смерті. Він був фаталістом.

За два з половиною роки пройшов шлях від солдата до лейтенанта та заступника командира роти. Він був чесним, сміливим, ідейним, справедливим. До останнього боровся за кожен клаптик української землі. Мужній та відважний. Завжди переживав за своїх побратимів та був поруч з ними у надважких ситуаціях. Знаходячись на позиції, Валерій ефективно готував оборону, організовував будівництво нових бліндажних захисник приміщень. Готуючись потенційно до штурму противника, досліджував місцевість та облаштовував нові вогневі позиції.

26.12.2023 року розпочався стрілецький обстріл ділянки відповідальності Вирового та спроби противника прорвати оборону. Керуючи діями підпорядкованого особового складу, він успішно координував ведення вогню з нових облаштованих позицій. В прямому зіткненні було виявлено резервну підтримку важкої техніки противника. Контролюючи людей та підтримуючи зв’язок с центром управління вогнем, Валерій спрямував протитанкові розрахунки для знищення техніки окупантів. Зазнавши нищівних втрат, ворог відступив.

Він міг поїхати на лікування в Харків або Київ, але постійно відмовлявся, бо не міг залишити своїх побратимів, які для нього стали другою родиною.

07 травня 2024 року о 13.40 «Варяг» в Серебрянському лісництві отримав поранення, несумісні з життям через танковий обстріл. 08 травня 2024 року в лікарні міста Дніпро о 12.15 зупинилось його серце…

Без чоловіка залишилась дружина Марина та без батька син Іван.

Герої вмирають…

Похований на Берковецькому кладовищі міста Києва.

Назавжди в строю.

          Нагороджений:

  • нагрудним знаком «За доблесну службу». Наказ від 20 жовтня 2023 року №223 о/с;
  • медаллю «За оборону рідної держави». Наказ №1932 від 30.12.2023 р.;
  • медаллю «Срібний хрест». Наказ ГК ЗСУ від 31.05.2024 р.№858.

НЕЗЛАМНІ ДУХОМ, БЕЗСМЕРТНІ ДУШЕЮ!

Candle