23-річний десантник Андрій Вдовенко, позивний Вдова, загинув 21 березня 2022 року під час боїв біля с. Солодке на Донеччині.

Андрій народився у с. Малинове Донецької області. Був нащадком «холодноярця» – його прадід Адам Вдовенко воював на Чигиринщині. Хлопець навчався у Докучаєвському торговому технікумі. Коли йому було 15, почалася російсько-українська війна. Він, разом з родиною, переїхав до Києва. У вільний час захоплювався спортом, займався руферством. За словами батька, Андрій завжди поспішав жити, тому активно проводив дозвілля. Своє вісімнадцятиріччя він святкував у Грузії, куди дістався автостопом.

Коли Андрію виповнилося 18, він пішов до військкомату та уклав контракт на проходження службу у ЗСУ. Служив у 58-й окремій мотопіхотній бригаді, був розвідником. Три ротації провів у зоні АТО/ ООС.

За три роки повернувся до цивільного життя та почав займатися вантажоперевезеннями. За рік роботи пересів з маленького пікапа на велике авто.

У вересні 2021 року хлопець одружився. Однак подружжя не встигло завести дітей.

Коли почалася повномасштабна війна, Андрій зі словами: «Клята війна, не дала попрацювати!» повернувся з рейсу та пішов до військкомату. Цього разу він потрапив на службу до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. І вирушив на свою останню ротацію на рідний Донбас.

«Андрій дуже любив солодке і загинув біля с. Солодке, за 15 км від рідного села, де народився і закінчив школу», – сказав батько захисника Олександр.

Поховали військовослужбовця на Лісовому цвинтарі у Києві.

У Андрія залишилися батьки, сестра та дружина.

Нагороди:

• Орден “За мужність” ІІІ  ступеня ( посмертно)
• Почесний нагрудний знак “За сумлінну службу”
• Медаль “Захисникам вітчизни”
• Відзнака президента України медаль ” За участь в антитерористичній операції”
• Нагрудний знак- почесна відзнака командира 58 ОМПБр “За вірність присязі”
• медаллю “Честь. Слава. Держава.”