Денис Миколайович Білоус народився у місті Києві. Навчався у загальноосвітній школі №296, після закінчення якої здобув професію кухаря. У мирному житті працював продавцем-консультантом. Був відкритою, щирою та життєрадісною людиною — із добрим серцем, ясним поглядом і тонким почуттям гумору. Його цінували за простоту, людяність і готовність завжди прийти на допомогу, не зважаючи на обставини.
У березні 2022 року, з перших днів повномасштабного вторгнення, Денис добровільно став на захист Батьківщини. Проходив військову службу у складі військової частини А4440. З травня 2024 року  відряджений до 241-ї окремої бригади територіальної оборони, 207-го батальйону Збройних Сил України.
Під час виконання бойового завдання на донецькому напрямку Денис разом із двома побратимами вирушив на бойові позиції. Після цього зв’язок із ними обірвався, і він тривалий час вважався зниклим безвісти. Увесь цей час його мати жила надією, вірила та чекала, не втрачаючи зв’язку з сином у своєму серці.
У червні 2025 року результати ДНК-експертизи підтвердили загибель Дениса Білоуса. Він загинув поблизу населеного пункту Побєда Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання.

За особисту мужність, відданість військовій присязі та самовіддане служіння українському народові Денис Білоус  нагороджений:

• Указом Президента України орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Похований на Алеї Слави Нового кладовища у місті Тараща Білоцерківського району Київської області.
У Дениса залишилися мати, брат і сестра. Він був молодим, розумним і сповненим життєвих планів, але обрав шлях захисника і залишився вірним своєму обов’язку до кінця.

Світла пам’ять і вічна шана Герою. Навіки в строю.