Ігор Бондаренко народився 4 лютого 1978 року в місті Києві.

Навчався у середній школі № 291 Дарницького району міста Києва. Після закінчення школи здобув освіту в Київському радіомеханічному технікумі. Працював водієм широкого профілю, сумлінно виконуючи свою справу.

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну у 2022 році добровільно вступив до територіальної оборони Золочівської територіальної громади. 4 січня 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.

Проходив службу у складі 3-го відділення безпілотних авіаційних комплексів 1-го взводу безпілотних авіаційних комплексів 3-ї роти безпілотних авіаційних комплексів 2-го батальйону безпілотних авіаційних комплексів військової частини А5100.

Виконував бойові завдання на Донеччині та Харківщині, зокрема в районах Краматорська, Костянтинівки та на Харківському напрямку, де безпосередньо брав участь у бойових діях. За службу та захист України отримав статус учасника бойових дій, посвідчення видано 24 грудня 2024 року.

14 грудня 2025 року о 7:45 поблизу населеного пункту Бугаївка Чугуївського району Харківської області, під час виконання бойового завдання з відсічі збройної агресії російської федерації, ворожий FPV-дрон на оптоволоконному управлінні влучив в автомобіль, у якому перебували українські військовослужбовці. Усі поранені були евакуйовані до стабілізаційного пункту, де їм надали медичну допомогу. Проте солдат Ігор Бондаренко отримав поранення, несумісні з життям, і загинув. Причиною смерті стала вибухова травма, отримана внаслідок бойових дій.

Похований на кладовищі в селі Вишеньки Золочівської територіальної громади.

Ігор Бондаренко назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, побратимів і всіх, хто знав його як мужню, відповідальну та віддану Україні людину. Його самопожертва заради свободи й незалежності Батьківщини є прикладом справжнього патріотизму та незламності.

Світла пам’ять і вічна слава Герою.

          Нагороджений:

• орденом “За мужність” ІІІ  ступеня (посмертно)