КИЇВСЬКА МІСЬКА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
КОМУНАЛЬНА БЮДЖЕТНА УСТАНОВА
"КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ЦЕНТР ДОПОМОГИ УЧАСНИКАМ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ"


ВІЧНА СЛАВА ТА ПАМ’ЯТЬ
КИЯНАМ-ЗАХИСНИКАМ УКРАЇНИ

Богомолов Віктор Борисович
дата народження
10.09.1975
дата смерті
21.06.2024
місце народження
місто Київ
місце загибелі
в населеному пункті Калинівка Бахмутського району Донецької області
позивний
«Вектор»
звання
Сержант
посада
стрілець-помічник гранатомету
підрозділ
перше механізоване відділення другого механізованого взводу механізованої роти військової частини А4247
Народився 10 вересня 1975 році в місті Києві. Закінчив загальноосвітню школу №229.
Працював в різних сферах, постійно саморозвивався і вчився новому.
Мав «золоті руки» і міг полагодити будь який прилад. Захоплювався історією Києва. Мав хобі — створювати речі зі шкіри: гаманці, ремені, сумки і мав до цієї справи неабиякий хист.
Обожнював свою родину, був прекрасним чоловіком, турботливим батьком двох доньок і сина та чудовим дідусем для онука. З повагою і турботою ставився до батьків. Був мужнім, чесним і сміливим чоловіком, який до останнього подиху боровся за нашу свободу. В пам’яті багатьох людей залишився доброю, світлою людиною, викликав до себе лише любов та повагу.
Його доброта, сила і відданість завжди надихали. Віддав своє життя, щоб ми могли жити у світі без страху й несправедливості. Тато, дякуємо тобі за все.
Як справжній патріот своєї країни став на захист Батьківщини, щоб захистити тих, кого любив — свою родину. Проходив службу і виконував бойові завдання в складі 243 ОБ 241 ОБР ТРО першого механізованого відділення другого механізованого взводу механізованої роти військової частини А4247 на посаді стрілець-помічник гранатомету в званні сержант. Позивний «Вектор».
Загинув 21.06.2024 року під час виконання бойових обов’язків в районі бойових дій в населеному пункті Калинівка Бахмутського району Донецької області.
Похований на Берковецькому кладовищі.
Вірш який написала для тебе донька :
Речі рідко трапляються вчасно, і не вирішиш все за раз.
Коли треба сказати важливе — не знаходиш потрібних фраз.
Наче фільм ти не відмотаєш, життя стрімко минає повз.
Перетворюються на попіл — червоні бутони роз…
Забуваєш про плинність часу, палке літо – замінить осінь.
Будеш жити в серцях наших, і ніколи не щезнеш назовсім!
НЕЗЛАМНІ ДУХОМ, БЕЗСМЕРТНІ ДУШЕЮ!
