БЕЗДОЛЬНИЙ ОЛЕКСІЙ СЕРГІЙОВИЧ «АРІЄЦЬ»

«Ну а як не їхати? Якщо ніхто не поїде туди… Яких звань і почестей? Треба лиш захистити Батьківщину і відігнати ворога… Приходиться приймати цю реальність, щоб не соромно самому собі в очі дивитись було… Всі після війни додому підуть. Нікому ті звання не треба…».

(1 жовтня 1994 – 5 січня 2023)

Місце народження: м. Борзна Чернігівської області. Місце загибелі: населений пункт Красна Гора, Бахмутський район, Донецька область.

Звання: Лейтенант. Посада: Офіцер групи планування штабу. Підрозділ: 515 окремий батальйон спеціального призначення 1 окремої бригади спеціального призначення 9 армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України.

ІСТОРІЯ МУЖНОСТІ, ГІДНОСТІ ТА ЛЮБОВІ ДО УКРАЇНИ.

Олексій Сергійович Бездольний народився 1 жовтня 1994 року в місті Борзна Чернігівської області. Тут, серед спокійної краси Полісся, він зробив свої перші кроки до великого життєвого шляху. Навчався в Борзнянській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів імені Христини Алчевської, де з юного віку проявляв інтелект, цілеспрямованість і глибоку повагу до української культури та історії. Користувався з шкільних років повагою педагогів та учнів, був старостою класу, приймав участь у шкільних змаганнях та обласних олімпіадах, на яких займав призові місця. Олексій завжди мав багато друзів, користуючись великим авторитетом, не дозволяв проявляти цькування та булінг щодо учнів у школі.

Олексій мав ясний розум, гідність і тонке почуття справедливості, у поєднанні з легкістю комунікації та мудрістю не по роках, тому його вибір фаху був невипадковим. У 2012 році він вступив до юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де здобув ступінь бакалавра за спеціалізацією «Адвокатура». Уже тоді поєднував навчання з програмою підготовки офіцерів запасу у Військовому інституті при університеті.

Дуже поважав та любив Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Вважав його найкращим Вузом України і говорив що його діти будуть навчатися саме в цьому університеті.

Після отримання ступеню бакалавра продовжив навчання одночасно в магістратурі двух Університетів, за двома напрямками – «Виконавче право і процес» у рідному національному університеті імені Тараса Шевченка та навчався в Національній академії Служби безпеки України за спеціалізацією «Забезпечення інформаційної безпеки».

Олексій мав рідкісну здатність поєднувати високу професійність із простотою і людяністю. З 2014 року працював помічником-консультантом депутатів Київської міської ради. Добровільно здійснює безкорисливу суспільно корисну діяльність: надавав кваліфіковану юридичну допомогу населенню та юридичним особам (громадським організаціям, спілкам, органам державної влади та місцевого самоврядування), брав участь у конференціях, семінарах з метою підвищення правової культури громадян тощо.

Бездольний О.С. за час своєї діяльності як волонтер надавав безкоштовні юридичні послуги з метою підтримки малозабезпечених, безробітних, багатодітних, осіб, що опинилися у складних життєвих обставинах і потребують соціальної реабілітації.

Є автором наступних наукових статей:

1.«Використання інформаційних технологій у виконавчому процесі: проблеми та шляхи їх вирішення».

2. «Сучасні технології у виконавчому процесі».

Особливу увагу у своїй діяльності приділяв розробці важливих для громади міста Києва проєктів рішень Київської міської ради.

Займав активну життєву позицію. Націлений на відстоювання інтересів членів територіальної громади міста Києва та розбудову громадського суспільства.

Спокійний, але принциповий, завжди готовий допомогти, пояснити, підтримати. Його ділова мова була так само чистою українською, як і побутова – і не через обов’язок, а тому, що вважав це справжнім виявом любові до Батьківщини. Наполягав щоб його єдина хрещениця і рідна племінниця Ганнуся дивилася мультики і розмовляла виключно українською мовою. Любив прогулянки центральною частиною Подолу, де жив і який щиро вважав серцем Києва. Часто наспівував «Без Подолу Київ неможливий», захоплювався історичними будівлями, вуличками, малими деталями великої спадщини. Їдучі з Чернігівщини до Києва, міг дорогою розповідати про історію храмів, які проїжджали повз – із такою ж любов’ю, з якою інші згадують дитинство.

Улюбленими були українські пісні: «Гей, соколи», «Дубе», «Гей, була в мене коняка», «Біля тополі», «Там, під Львівським замком», «Україна переможе!», «Ой, у лузі червона калина» та інші, які сприймав не просто як мелодії, а як голос предків. Читав з великим захопленням роман «Три товариші», про молодих людей, які стали жертвами Першої світової війни, про справжню чоловічу дружбу, любов, щастя від кожного прожитого дня і жах від вимушеної трагічної розлуки…

Коли почалася повномасштабна війна, Олексій не роздумував добровільно став до лав захисників – як офіцер запасу, як син української землі, як чоловік честі. З 25 лютого 2022 року вступив разом з батьком Бездольним Сергієм Миколайовичем до добровольчого формування Козелецької територіальної громади Чернігівської області. Саме в той період були найзапекліші бої на Чернігівському напрямку. Батько та син брали участь у боротьбі з диверсійно-розвідувальними силами, іншими збройними формуваннями країни агресора. Завдячуючи їхній роботі було спіймано та передано до правоохоронних служб осіб диверсантів.

У квітні 2022 року Олексій Бездольний прибув до 1-ї окремої бригади спеціального призначення Сил територіальної оборони ЗСУ за призовом офіцерського складу. Служив бездоганно: спершу офіцером групи логістики штабу загону спеціального призначення частини, згодом – заступником командира комендантської роти 519 окремого загону спеціального призначення тієї ж бригади оперативного командування «Північ» Сухопутних військ ЗСУ. Також опікувався службою ракетно-артилерійського озброєння. У серпні 2022 разом зі своєю частиною перебував у Харківській області.

У грудні того ж року прийняв нове призначення – став офіцером групи планування штабу 515 окремого батальйону спеціального призначення 1-ї бригади, який тоді виконував завдання в Херсонській області. Підрозділ було передано в оперативне підпорядкування 17-й окремій танковій бригаді імені Костянтина Пестушка, що тримала оборону в одному з найгарячіших напрямків – у районі Бахмута. 515 батальйон ніс важкі втрати.

З 04 січня 2023 року перебував на оборонних позиціях в районі н. п. Красна Гора, Бахмутський район, Донецька область.

4 січня 2023 року зведена рота бійців 515 окремого батальйону спеціального призначення отримала наказ захопити і зачистити окопи противника неподалік н.п. Красна Гора після нанесення артилерією Збройних Сил України вогневого ураження найманцям ПВК «Вагнер», під час цього було вбито або поранено майже всіх офіцерів 2 роти спеціального призначення 515 окремого батальйону спеціального призначення.

Лейтенант Бездольний О.С., після отримання важкого поранення штатним командиром 2 роти спеціального призначення, не вагаючись проявив особисту ініціативу та прийняв на себе командування 2 ротою спеціального призначення, не будучи зобов’язаним до цього ані в силу свого службового становища, ані в силу обставин та набутого досвіду.

Під час командування ротою впродовж 2 діб в  умовах важкого бою зарекомендував себе як грамотний командир та лідер для підлеглого особового складу роти. Своєчасно проводив переміщення вогневих засобів на найнебезпечніші напрямки. Вміло коригував вогнем підтримуючих артилерійських засобів. Під інтенсивним артилерійським вогнем, обстрілами з танків та стрілецької зброї був прикладом мужності, сміливості та рішучості для особового складу. Вміло встановив сектор ведення вогню особовому складу та керував вогнем та діями всього підрозділу. Завдяки грамотному командуванню, не зважаючи на невелику кількість особового складу в підрозділі, та переважаючі сили противника, рота відбила всі атаки противника на позицію ротного опорного пункту, тим самим не допустивши прориву найманців ПВК «Вагнер» та мінімізував втрати особового складу.

Своїм особистим прикладом мотивував підрозділ до контрнаступу, завдяки чому, підрозділ знищив ворожу силу найманців та закріпився на вигідному рубежі оборони, який в подальшому став форпостом батальйонного районну оборони. Під час ведення боїв під вмілим  керівництвом лейтенанта Бездольного О.С. за населений пункт Красна Гора силами підрозділу було знищено близько 200 найманців, взято в полон двоє найманців, знищено 3 розрахунки кулеметників. Знищено броньовану техніку окупантів в кількості 2 – БМП. Він вміло коригував вогонь артилерії старшого начальника, що призвело до знищення ворожого танка.

Лейтенант Бездольний О.С. власним прикладом демонстрував зразок мужності, героїзму, рішучості та сміливості, був зразковим сином українського народу.

Загинув під час виконання бойового завдання від отриманих поранень рятуючи життя побратима.

Його останній вчинок – це не просто військовий героїзм. Це втілення тієї самої глибокої людяності, з якою він колись спокійно пояснював людям закони, з якою розповідав про церкви й співанки, з якою любив Поділ. Він віддав життя, залишаючись тим самим Олексієм – світлим, добрим, рішучим, глибоко українським. Він – зразок офіцера, сина своєї землі, який жив і помер гідно, залишивши по собі вогонь, що горітиме в серцях тих, хто продовжить його справу.

Нагороди:

Рішенням Київської міської ради від 24.12.2020 № 21/21 Бездольному Олексію Сергійовичу присуджено Премію Київської міської ради за внесок молоді у розвиток місцевого самоврядування у 2020 році.

Медаль-відзнака «За оборону Києва та Київської області» від 24.08.2023 року.

Медаль «Честь. Слава. Держава» за мужність, патріотизм, високу громадянську позицію. (Розпорядження Київського міського голови від 11.03.2024 № 225.

Орден Богдана Хмельницького III ступеня від 30.03.2023 року.

Кандидатуру лейтенанта БЕЗДОЛЬНОГО Олексія Сергійовича рекомендовано атестаційною комісією військової частини А4044, протокол від 31 січня 2023 року №1 до нагородження званням Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).

Петиція № 22/176180-еп від 13.01.2024 щодо присвоєння звання Героя України лейтенанту Бездольному Олексію Сергійовичу, зареєстрована на сайті Президента України набрала 25782 голосів з 25000 необхідних.

Вшанування пам’яті:

Рішенням Київської міської ради від 18.01.2024 № 7622/7663 перейменовано вулицю Червонозаводську у Святошинському районі міста Києва на вулицю Олексія Бездольного.

Розпорядження голови Козелецької селищної ради Чернігівського району Чернігівської області від 05.03.2024 № 66 перейменувано у селі Опеньки вулицю Народна (де жили бабуся і дідусь по лінії матері) на вулицю Олексія Бездольного.