Народився та виріс в місті Києві 3 листопада 1990 року.
Це людина, яка не приймала полутонів, не чекала слушного моменту, а вривалася в життя тут і зараз, живучи на повну.
Він був чоловіком-ураганом, чия енергія збивала з ніг, а жага до життя не знала меж. Його девізом було «Живи швидко», і він летів на максимальній швидкості, прагнучи взяти все й одразу.
Гуркіт двигунів та автомобілі — його стихія, пристрасть, драйв, частина душі. Друзі йшли за ним, бо його шалений ритм поєднував чесне слово, залізну волю, щиру доброту і благородство.
Військовий гарт Карен отримав під час служби в 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Школа десанту виховала незламність і волю. Коли прийшов час захищати країну, він заключив контракт вже у перші дні війни. Свій бойовий шлях проходив у лавах 115-ї окремої механізованої бригади, отримав звання «молодший сержант», був командиром евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення танкового батальйону військової частини А4053.
За відвагу та героїзм Карен нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Він загинув у 33 роки в селі Макіївка Луганської області, зустрівши свій останній бій зі зброєю в руках — відважно, як і жив.
Він згорів, як яскрава комета, залишивши світло, яке не згасне ніколи. Карен не просто дихав — він палав і обрав шлях честі до останнього подиху.

Похований на Лісовому кладовищі міста Києва на Алеї Героїв.

          Нагороджений:

• орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).