Ахмад сповідував іслам і був похований за традиціями та віруваннями його релігії. Мусульмани переконані – людина приходить у цей світ без матеріальних речей і має йти з нього так само.

Україна стала рідною для Ахмада після того, як його сім’я покинула Ліван під час війни у 2006 році. Йому тоді було 10 років, і він чудово спілкувався арабською та французькою. Ахмад прожив 26 років. Він усвідомлював кожен свій крок і допускав, що може трапитися найгірше. Біля його могили немає ні свічок, ні пластикових вінків, ні стрічок – лише прапор держави, заради майбутнього якої він віддав життя. Традиції, за якими він похований, відповідають не лише його релігії, але й його світогляду.

Він ніколи не хизувався своїми здобутками і не чекав подяки за те, що робить для нашого майбутнього. Його стійкість, сміливість та прагнення до справедливості викликали повагу. Для кожного, хто знав Ахмада, його загибель стала величезною втратою. Він був найкращим чоловіком, сином, братом, другом. Справжній герой, назавжди у наших серцях.

Нагороджений:  

• Указом Президента №445/2023 нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно)