Народився і виріс в м. Києві, навчався в середній загальноосвітній школі № 8 м. Києва, де отримав восьмирічну освіту. Повну середню освіту здобув в вечірній середній школі № 22 м. Києва. Займався в секції Дзюдо, підпрацьовував охоронником.

Отримав дві вищі освіти:
Перша освіта: Диплом спеціаліста. Спеціальність:«Швейні вироби», кваліфікація «Інженер-технолог- конструктор». Київський державний університет технологій та дизайну рік закінчення 2001.
Друга освіта: Диплом Магістра. Спеціальність: «Економіка і управління персоналом». Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» рік закінчення 2014.

Після отримання першої освіти працював конструктором жіночого одягу в різних приватних студіях. З 2008 року очолював Притулок для дітей, який згодом реорганізували в Центр соціально психологічної реабілітації дітей, де Ігор обіймав посаду директора 10 років.З 2017 року знову повернувся до першої спеціальності, і до початку повномасштабного вторгнення працював конструктором жіночого одягу.

Правильність поглядів, порядність дій, загальнолюдські цінності і любов до рідної землі були провідними стрижнями особистості Ігоря. Він був справжнім господарем в своїй сім’ї, в своєму будинку, на своїй власній землі. Він дуже цінував своє коріння і поважав своїх предків, і дуже хотів щоб його нащадки жили в вільній незалежній Україні. Захоплювався будівництвом. Будував, оздоблював, ремонтував. Сам проектував і своїми руками будував власний будинок.

Ігор був мужнім, чесним, надійним і в той же час дуже чуйним і турботливим. З самого дитинства він був справжнім чоловіком, захисником, спочатку своєї мами, потім сестри, а потім своєї родини. Перед початком великої війни, коли вже обстановка нагрівалась він пішов до військкомату і записався в ТРО, пройшов медичний огляд. На питання дружини: Чому? Відповідав: Хто як не я! Хто ще буде захищати вас?! Хто ще буде захищати наш будинок?! Хто ще буде захищати нашу землю?! Всі рідні, друзі, знайомі, всі хто його знав дуже його любили. Про нього тільки хороші відгуки, він спілкувався з великою кількістю людей, і з усіма підтримував зв’язок. Також, мав близьких друзів з якими дружив вже більше 30 років.

Ігор 10 років очолював дитячий заклад, Центр соціально-психологічної реабілітації дітей с. Копилів, Київської області. Мав гарну репутацію як керівника закладу серед Служб у справах дітей та колег інших дитячих закладів. За час його керівництва заклад став
найсильнішим по реабілітації дітей які потрапили в складні життєві обставини. Діти, випускники закладу, і досі, через соціальні мережі, дякують за батьківське тепло і турботу. Колектив Центру дуже любив, і з великою повагою ставився до свого директора,
Філіппова Ігоря Олександровича. Також, працівники центру приїздили провести його в останню путь.

25 лютого 2022 року, наступного дня після початку повномасштабного вторгнення, Ігор добровільно приєднався до лав оборонців.Спочатку — як доброволець, потім — у складі сил територіальної оборони, а згодом —тримав оборону в лавах Збройних Силах України а саме в окремій бригаді територіальної оборони, формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України та
в  2-му  інтернаціональному легіоні оборони України, сухопутних військ Збройних сил України.

Спочатку обороняв Київ, потім Харківський напрямок,Чернігівський напрямок, Сумський напрямок, Курський напрямок.

Загинув при виконанні бойового завдання поблизу села Любимівка, Кореневського району, Курської області, російської федерації

Побратими відгукувались про Гора (Gor це позивний Ігоря) як про надійного, вірного, сильного і непорушного духом: «Як гора стабільна і непорушна».

Рядки присвячені Ігорю Олександровичу:

GOR став на захист, коли кликала Земля,
І серцем вірив – правда переможе.
Пішов у вічність, та душа жива –
З небес нам тихо сяє світлом Божим…

Похований Філіппов Ігор Олександрович в селі Марківці Чернігівська область.