Народився  в місті Києві, змалку вирізнявся активністю, допитливістю та почуттям справедливості. Навчався у середній загальноосвітній школі №74 Солом’янського району Києва. Ще в юнацькі роки почав займатися дзюдо, цікавився бойовими мистецтвами, зокрема брав участь у боях без правил. Був сильним духом, чесним, витривалим і завжди готовим стати на захист слабших.

Після закінчення школи мешкав на Оболоні. Певний час працював у сфері особистої охорони. Спорт, зброя, військова справа — залишалися його постійними інтересами. Рідні та побратими згадують його як скромного, товариського, відповідального чоловіка, який завжди був готовий допомогти, мав чітку громадянську позицію і глибоке почуття обов’язку перед країною.

З початком повномасштабного вторгнення  24 лютого 2022 року Станіслав не залишився осторонь. Уже в перші дні війни приєднався до сил територіальної оборони та брав участь в обороні Києва. Маючи сильне бажання потрапити до лав Збройних Сил України, стикався з тим, що приймали передусім людей із бойовим досвідом. Не опустивши рук, самостійно шукав шляхи до армії та вже у серпні 2022 року вступив до ЗСУ добровольцем.

Він був мужнім воїном, який не шукав легких шляхів.Перший рік служби провів у піхотному підрозділі на передовій. Брав участь у бойових діях на Слобожанському напрямку — в районах міст Вовчанськ і Чугуїв Харківської області. У березні 2023 року був перекинутий на Луганський напрямок — населений пункт Кремінна. У 2024 році служив на Донецькому напрямку, в районі населеного пункту Ступочки.

Згодом пройшов спеціалізоване навчання та перейшов до роботи з безпілотними авіаційними системами. Обіймав посаду майстра відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу БПАК 244 окремого батальйону територіальної оборони 112 окремої бригади ТрО. Був не лише грамотним фахівцем, але й справжнім лідером серед побратимів.

Попри три важкі поранення, що отримав під час служби, щоразу повертався до строю, не бажаючи залишати побратимів. Вважав, що його місце — на передовій, поруч із тими, хто бореться за незалежність України.

Загинув 29 січня 2025 року поблизу населеного пункту Червоне Краматорського району Донецької області під час виконання бойового завдання. До останнього залишався вірним присязі, виявивши надзвичайну мужність і стійкість. Отримав поранення, несумісні з життям.

Похований з військовими почестями на міському кладовищі Берковець у місті Києві.

Нагороди:

• почесний нагрудний знак Головнокомандуючого Збройних Сил України  «Золотий Хрест» (No1637 від 17.12.2024);
• відзнака Міністерства Оборони України медаль «За важке поранення» (No386 від 21.03.2025).