КИЇВСЬКА МІСЬКА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
КОМУНАЛЬНА БЮДЖЕТНА УСТАНОВА
"КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ЦЕНТР ДОПОМОГИ УЧАСНИКАМ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ"


ВІЧНА СЛАВА ТА ПАМ’ЯТЬ
КИЯНАМ-ЗАХИСНИКАМ УКРАЇНИ

Слюсар Олександр Віталійович
дата народження
16.03.1970
дата смерті
12.08.2024
місце народження
місто Бориспіль Київської області
місце загибелі
село Кислівка Куп’янського району Харківської області
позивний
KMS
звання
Штаб-сержант
посада
Головний сержант-командир відділення першого інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу в/ч 7297
підрозділ
Інженерно-саперний взвод 131 батальйону територіальної оборони міста Києва Збройних Сил України
Народився 16 березня 1970 року в місті Бориспіль Київської області. Середню освіту здобув у загальноосвітній школі № 228 міста Києва. Професійну освіту за спеціальністю слюсар-ремонтник отримав у Професійному технічному училищі №14 міста Києва. У 2003 році закінчив Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет, здобувши кваліфікацію вчителя фізичної культури.
Окрім педагогічної освіти, мав сертифікат тілоохоронця. Протягом трудового життя працював за різними спеціальностями: слюсарем-ремонтником, електриком, будівельником. Обіймати посаду в Управлінні державної охорони України. Найбільший досвід здобув у сфері безпеки — тривалий час працював у службі безпеки одного з українських банків, де проявив себе як висококваліфікований і відповідальний фахівець.
Захоплювався автомобілями та спортом. Був висококласним водієм і самостійно здійснював ремонт автомобілів. Постійно підтримував фізичну форму, займаючись бігом та фізичними вправами. Був надійною опорою для родини, прикладом для синів, справжнім другом і харизматичною особистістю, яка легко адаптувалася до будь-яких умов. Володів феноменальною пам’яттю.
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації, 25 лютого 2022 року добровільно приєднався до Сил Оборони України, вступивши до складу 112 окремої бригади територіальної оборони, 131 батальйону міста Києва. Сумлінно виконував бойові завдання на Донецькому та Харківському напрямках. У травні – червні 2023 року проходив військове навчання на полігоні в Німеччині.
Мав декілька контузій. 3 січня 2024 року під час бойових дій на Бахмутському напрямку отримав важке поранення: вибухову травму та відкриту черепно-мозкову травму. Проходив лікування в госпіталі міста Кривий Ріг, після чого, через три тижні, знову повернувся до строю.
Нагороджений відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України — нагрудним знаком «Золотий хрест» за проявлену мужність та успішне виконання бойових завдань під час ведення бойових дій.
Загинув 12 серпня 2024 року поблизу села Кислівка Куп’янського району Харківської області під час виконання бойового наказу. Перебуваючи перед позиціями українських військ, здійснював мінування місцевості з метою унеможливлення просування противника. Внаслідок атаки з ворожого дрону зазнав смертельного поранення. Похований у місті Києві на Міському кладовищі.
Пам’ять про Олександра назавжди залишиться в серцях рідних та близьких як про людину гідності, відданості та честі.
НЕЗЛАМНІ ДУХОМ, БЕЗСМЕРТНІ ДУШЕЮ!
