У мирному житті працював водієм у ТОВ «АЕР Сервіс». Володів винятковим технічним хистом — ремонтував автомобілі, вдосконалював конструкції, брався за найскладніші випадки, з якими не могли впоратися навіть професійні майстри.

З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Олег активно долучився до волонтерського руху. Допомагав армії, перевозив вантажі, забезпечував передову транспортом, підтримував побратимів. Проте й цього йому було замало — 5 червня 2024 року Олег добровільно вступив до лав Національної гвардії України за контрактом. Після навчання приєднався до 3-го батальйону «Свобода» 4-ї Бригади оперативного призначення НГУ «Рубіж», де служив водієм.

У складі підрозділу воював на Сіверському напрямку. Був відповідальним, працьовитим і надійним. Завжди тримав техніку в ідеальному стані, після бойових виїздів відразу займався ремонтом і вдосконаленням машин. Побратими згадують: “Працьовитий та вправний. Безвідмовний. Безстрашний. Надійний. Той, на якого завжди можна покладатися”.

22 жовтня 2024 року, під час виконання бойового завдання з евакуації поранених у селі Спірне Бахмутського району на Донеччині, Олег загинув внаслідок ворожого обстрілу. За тиждень до загибелі Олег відсвяткував свій день народження.

Похований у рідному місті Києві на Лісовому кладовищі.

Пам’ять про Олега Самусенка — майстра своєї справи, патріота, людину з великим серцем — назавжди збережеться в серцях рідних, друзів і побратимів. У нього залишилися мати, дружина та двоє синів.