Народився 10 лютого 1981 року в місті Київ, у Дарницькому районі. Все життя був вірним сином своєї Батьківщини, справжнім чоловіком честі та гідності.

Освіту здобував у місті Києві. Закінчив Професійно – технічне училище №9 у місті Києві, а згодом навчався в Університеті «КРОК» на факультеті психології. Працював водієм та тілоохоронцем.

Олексій був захоплений східними єдиноборствами, проводив заняття для дітей з особливими потребами, майстрував з дерева, обожнював риболовлю. Був прикладом чесності та справедливості — ніколи не відмовляв у допомозі тим, хто її потребував.

Служив у прикордонних військах у 2000–2001 роках. З початком повномасштабного вторгнення, 26 лютого 2022 року, Олексій добровільно став до лав Збройних сил України.

Служив у  23-му окремому стрілецькому батальйоні Сухопутних військ Збройних Сил України. Пройшов шлях від розвідника та снайпера до командира 3-го відділення 1-ї роти. Брав участь у бойових діях у населених пунктах: Мар’їнка, Новомихайлівка, Золота Нива, Павлівка, Торське Донецької області.

Загинув 18 травня 2024 року під час виконання бойового завдання —  у селі Торське Лиманської міської територіальної громади Донецької області.

Похований у місті Києві на Лісовому кладовищі.

Нагороди:
– «Золотий хрест»
– Пам’ятна медаль «За Стійкість»
– Медаль «Честь. Слава. Держава»

Залишив по собі двох дітей — Владислава та Єкатерину, яких безмежно любив. Його світла пам’ять житиме у серцях рідних, побратимів та всіх, хто мав честь його знати.