Народився на виріс в Хмельницькій області, смт Гриців. В 18 років переїхав до Києва, але при першій же можливості їздив додому, любив цю місцину і планував на пенсії жити там. Навіть почав ремонт хати та висадив перші дерева, щоб мати власний гарний садок. Навчався в Грицівському ВПУ №38.
1992-1997 роки працював у підрозділі міліції у структурі МВС України “Беркут”, далі заснував свій бізнес по підлоговому покриттю. З 2008 року та до загибелі працював водієм-тілоохронцем. На цій посаді було задіяно все, що йому подобалось – машини і зброя. Завжди поважав зброю і вчив своїх дітей правильному поводженню з нею, був дуже відповідальний в цьому питанні. Абсолютно кожен ранок починався з зарядки, незважаючи на самопочуття.
Вперше на захист Батьківщини став в 2014 році, таємно від родини подав свої документи і повідомив вже по факту, коли треба було їхати на Схід України. Приймав участь в боях за Донецький аеропорт, Піски, Опитне Донецької області.

З початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України добровільно став на захист Батьківщини, бо
не зміг стояти осторонь, хоча мав відстрочку від мобілізації на законних підставах. Казав, що не може сидіти, поки молоді гинуть.

Загинув 22.03.2022 року поблизу міста Константинівка Донецької області від авіаудару під час виконання бойового завдання.

          Нагороджений:

• орденом “За мужність” ІІІ ступеня від 31.07.2015 р.;
• орденом “За мужність” ІІ ступеня (посмертно). Указ від 07.05.2022 р. №320/2022 р.