КИЇВСЬКА МІСЬКА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
КОМУНАЛЬНА БЮДЖЕТНА УСТАНОВА
"КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ЦЕНТР ДОПОМОГИ УЧАСНИКАМ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ"


ВІЧНА СЛАВА ТА ПАМ’ЯТЬ
КИЯНАМ-ЗАХИСНИКАМ УКРАЇНИ

Гриценко Олексій Олегович
дата народження
13.06.2001
дата смерті
04.07.2024
місце народження
місто Київ
місце загибелі
В районі села Липці Харківської області
позивний
Регбіст
звання
Старший солдат
посада
Старший стрілець 2-го відділення 3-го взводу оперативного призначення 5-ї роти оперативного призначення (на спеціалізованих броньованих автомобілях) 2-го батальйону оперативного призначення Національної гвардії України
підрозділ
Військова частина А3102 Національної гвардії України
Народився в місті Києві, виріс у живому й енергійному Дарницькому районі, де здобув освіту в спеціалізованій загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №274 з поглибленим вивченням іноземної мови.
З дитинства був активним, відкритим і щирим. Після школи працював продавцем — мав до цього хист і завжди прагнув розвиватися. Захоплювався спортом: грав у регбі, а згодом — у баскетбол, досягав високих результатів, представляв коледж та здобував перемоги з командою.
Вірші були його тихим світом — він писав про родину, любов і душевні пориви, надихаючись навколишнім світом і людьми, які його оточували. Завжди добрий, чесний і справедливий.
У 19 років склав присягу на вірність Україні, проходив службу у військовій частині 3054 Військової гвардії України на посаді конвоїра. У липні 2023 року підписав контракт із військовою частиною 3102 Національної гвардії України. Служив у підрозділі «Хартія».
Свій бойовий шлях розпочав на напрямку у місті Часів Яр Бахмутському районі Донецької області, потім був у ботанічному заказнику за 8 кілометрів на південний захід від міста Кремінна Луганської області – Серебрянський Ліс, а останнім місцем служби стала місцевість неподалік села Липці Харківської області. Загинув при виконанні бойового завдання — закріплював ділянку для подальшого наступу наших військ. Ворожий мінометний обстріл обірвав його життя.
Похований на Лісовому кладовищі у місті Києві.
У цивільному та військовому житті завжди залишався чуйною людиною, відданою своїм почуттям. Писав листи про кохання, передавав у них тепло свого серця.
Тебе питаю в цей момент,
Чи зможу я все зрозуміти,
Чи зможу я це все простити,
Чи зможу знову полюбити.
Чи зможу я усе забути,
Своє життя перевернути,
І перший сніг побачив я,
В думки полинув де сім‘я.
Моя сім‘я-моє життя.
Без них не зможу я,
І навіть день без них прожити,
Її я точно зможу захистити!
Цей захист буде завжди з ними,
І моє серце буде з ними,
Моя любов, моя душа,
І тільки ви моя сім‘я!
НЕЗЛАМНІ ДУХОМ, БЕЗСМЕРТНІ ДУШЕЮ!
