Бабеша Дмитро Михайлович народився у Києві, дитинство проводив в селі на Хмельниччині у бабусі та дідуся. З малих років Дмитро був привчений до праці: допомагав по господарству, доглядав за тваринами, косив траву, рибалив, ходив по гриби.з 2002 по 2013 роки навчався у київській школі №302, брав активну участь у предметних олімпіадах та був неодноразово призером. У 2013 році вступив до Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського  на спеціальність “медичне приладобудування”, однак події Революції Гідності змінили його життя. Був учасником протестів, у ніч на 20 лютого перебував на Майдані. Після тих подій залишив навчання.

У 2014 році вступив до Київського національного університету будівництва і архітектури, де у 2018 році здобув фах у сфері геоінформаційних систем та землевпорядкування. Ще студентом працював у Domino’s Pizza, допомагав батькам на дачі, займався садом, городом, пасікою.

Він був відповідальною, товариською людиною з широкими інтересами: грав на гітарі, захоплювався історією, читав художню літературу, вивчав польську мову, грав у футбол та інтелектуальні комп’ютерні ігри, які потребували уважності, стратегії і тактики.Любив природу та з легкістю знаходив спільну мову з будь-ким. Мріяв з дитинства стати письменником.

24 лютого 2022 року Дмитро зустрів у Києві. Повідомлення про початок повномасштабного вторгнення його глибоко схвилювали, але він залишався зосередженим і рішучим. Наступного дня, 25 лютого, разом із матір’ю та сестрою, за допомогою знайомих, виїхав на дачу під Переяславом, де перебував батько. Саме там Дмитро повідомив родині про своє рішення — повернутися до Києва, щоби стати на його захист.Вранці 26 лютого, не маючи власного транспорту, Дмитро вирушив пішки до столиці — шлях від села до Києва складав близько 65 кілометрів. Дорогою йому траплялися небайдужі люди: одні підвезли до траси Київ-Харків, інші — далі до Києва.

З 27 лютого 2022 року Дмитро ніс службу в складі підрозділу територіальної оборони в Бортничах.

У травні Дмитро добровільно звернувся до Дарницького районного територіального центру комплектування. Згідно з наказом командира військової частини А4438 №4 від 21 травня 2022 року, його було зараховано на військову службу за контрактом і призначено стрільцем-санітаром 2-го відділення спеціального призначення 3-го взводу 1-ї роти спеціального призначення  23-го окремого батальйону спеціального призначення.

У липні 2022 року проходив навчання у Великій Британії. Після повернення до України продовжив службу. Попри важку сімейну втрату — смерть батька — Дмитро не зупинився: 1 грудня 2022 року вирушив на фронт до своєї частини, яка на той час перебувала на позиціях у районі міста Бахмут.Він сумлінно та гідно виконував бойові завдання, ризикуючи власним життям заради інших.

24 грудня 2022 року Дмитро разом із побратимами вирушив на бойове завдання в районі села Кліщіївка на Донеччині. Вночі група потрапила під інтенсивний мінометний обстріл. Дмитро зазнав тяжких поранень і перебував в стані коми. Через складні бойові обставини евакуація була неможливою одразу — лише пізно ввечері 25 грудня його вдалося винести з поля бою.Чотири доби лікарі Дніпровського госпіталю N2 вели боротьбу за його життя.

29 грудня 2022 року Дмитро, не приходячи до свідомості, помер від травм несумісних з життям, отриманих при виконанні бойового завдання по захисту України.

За особисту мужність, самовідданість і вірність військовій присязі нагороджений:

• орденом «За мужність» ІІІ ступеня Указом Президента України від 12 жовтня 2023 р. N688 (посмертно)

Похований Бабеша Дмитро Михайлович в селі Бортничі на  Алеї Героїв.

Героям Слава!