КИЇВСЬКА МІСЬКА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
КОМУНАЛЬНА БЮДЖЕТНА УСТАНОВА
"КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ЦЕНТР ДОПОМОГИ УЧАСНИКАМ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ"
ВІЧНА СЛАВА ТА ПАМ’ЯТЬ
КИЯНАМ-ЗАХИСНИКАМ УКРАЇНИ
Андросенко Олег Володимирович
дата народження
25.05.1991
дата смерті
06.01.2025
місце народження
місто Київ
місце загибелі
село Мала Локня Курської області
позивний
FENRIR
звання
Молодший сержант
посада
Головний сержант- командир гармати
підрозділ
Артилерійський взвод артилерійської батареї 6 полку ССО( Рейнджери) в/ч А5018 Збройних Сил України
Народився 25 травня 1991 року в місті Київ. Дитинство проходило не лише у великому місті, а й у теплій атмосфері літніх канікул у бабусі та дідуся в місті Ржищів Київської області — місті, де зростала любов до простих речей, родини й української землі.
Навчався у середній школі №163 міста Києва, потім здобув фах касира-контролера у ВПТУ №33. У 2013 році завершив навчання в Державному інституті підготовки кадрів за спеціальністю «Фінанси та кредит».
Олег побудував блискучу кар’єру у банківській сфері. Розпочавши як касир в Ощадбанку, завдяки наполегливості, самостійній роботі над знаннями та чесності, виріс до керівної посади — начальника відділу координації мережі відділень в Управлінні клієнтського обслуговування Банку «Український Капітал». Принциповість була головною рисою Олега: він звільнився з Райффайзен Банк Аваль через їхню відмову піти з ринку РФ — для нього це було питанням честі.
Був людиною великого серця. Допомагав усім, хто звертався, ділився досвідом, підтримував колег і друзів з усіх куточків України. Найбільшим щастям для нього були прогулянки з маленьким сином. Разом вони світилися радістю, приносили мамі квіти — маленький, але такий великий у прояві любові жест.
12 червня 2024 року Олег був мобілізований до лав Збройних Сил України. Його слова на прощання були простими, але сповненими сили: «Мамо, пишайся! Я не кинувся в Тису, не заліз в крисячу нірку. Я йду!».
Навчання проходив в Академії Сухопутних військ. З кількох претендентів у Сили спеціальних операцій відібрали лише його. Це була гордість — служити в легендарному підрозділі «Рейнджери», де девіз — «Честь». Служив на Курському напрямку, де в складі артилерійського підрозділу успішно вражав ворога.
6 січня 2025 року, під час інтенсивного артилерійського обстрілу позицій, загинув від осколкового поранення. Його розрахунок знищував ворога з високою точністю, залишаючи після себе незламну пам’ять про професійність, відвагу та незламний дух.
Похований на Берковецькому кладовищі в місті Київ. Олег був втіленням принциповості, честі та доброти. Його шлях — це шлях Людини, яка не сховалася, не мовчала, не боялася. Він обрав бути справжнім. Гідним. Нескореним.
Справжній воїн. Справжній син. Справжній Герой України.
Нагороди (посмертно):
-
Відзнака Міністра оборони України «Хрест Сил спеціальних операцій» — наказ №448 від 03.04.2025;
-
Орден «За мужність» ІІІ ступеня — Указ Президента України №160 від 13.03.2025.
НЕЗЛАМНІ ДУХОМ, БЕЗСМЕРТНІ ДУШЕЮ!