КМДА

КИЇВСЬКА МІСЬКА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

КОМУНАЛЬНА БЮДЖЕТНА УСТАНОВА
"КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ЦЕНТР ДОПОМОГИ УЧАСНИКАМ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ"

QR
Герой Киянин

ВІЧНА СЛАВА ТА ПАМ’ЯТЬ
КИЯНАМ-ЗАХИСНИКАМ УКРАЇНИ

Дерзський Олег Владиславович

Дерзський Олег Владиславович

дата народження

26.04.1973

дата смерті

22.12.2024

місце народження

місто Київ

місце загибелі

поблизу населеного пункту Курахове

позивний

"Філін"

звання

Солдат

посада

Стрілець-оператор

підрозділ

33-тя окрема механізована бригада імені Дмитра «Байди» Вишневецького збройних сил України

Дерзський Олег Владиславович народився 26 квітня 1973 року в Києві. Закінчив київську школу № 145, а згодом здобув вищу освіту в Київському національному університеті кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого за спеціальністю «Оператор кіно і телебачення».

Найбільшою пристрастю Олега була фотографія. Він мав особливе бачення світу й умів помічати красу в найпростіших речах. За своє життя створив тисячі фотографій для себе та на замовлення найрізноманітніших клієнтів. У його об’єктиві знаходили відображення портрети, вуличні сюжети, пейзажі, а особливе місце серед улюблених об’єктів зйомки посідали коти. Фотографія була для нього не просто захопленням, а способом відчувати й передавати світ.

Вільна, мирна, творча людина, Олег на початку повномасштабного вторгнення вже прагнув долучитися до лав Збройних Сил України. Однак тоді отримав відмову, оскільки не мав жодного попереднього зв’язку з армією, а охочих захищати країну було надзвичайно багато.

Улітку 2024 року Олег отримав виклик із територіального центру комплектування .Не вагаючись,  пройшов усі етапи оформлення та вирушив на навчання. Після підготовки нетривалий час проходив службу в інженерних військах у районі Покровська, а згодом був переведений до бойового підрозділу 33-ї бригади, який виконував завдання в районі Курахового.

Олег Дерзський служив солдатом, обіймав посаду стрільця-оператора військової частини А4447. Він став воїном, щоб захищати свою країну, своїх людей і право України на вільне майбутнє.

22 грудня 2024 року Олег загинув під час свого першого бойового виходу на бойовій позиції в районі Курахового. Спочатку його було оголошено безвісти зниклим. Згодом, після повернення тіла, ймовірною причиною загибелі назвали ураження внаслідок атаки ворожого безпілотника.

Людина творчої душі, яка прагнула жити у вільній і мирній країні, стала на її захист і віддала за це найдорожче — власне життя. Його шлях від мирного фотографа до воїна став свідченням мужності, рішучості та любові до України.

Олега Владиславовича поховали на Берковецькому кладовищі в Києві.

Його фотографії назавжди збережуть частинку світу, який він так любив, а пам’ять про його мужність і самопожертву житиме в серцях тих, хто його знав і шанує.

Пам’ятаємо.

НЕЗЛАМНІ ДУХОМ, БЕЗСМЕРТНІ ДУШЕЮ!

Candle