Народився в селі Піски Чернігівської області. У 1980 році Віктор закінчив загальноосвітню середню школу ім. П. Г. Тичини та розпочав трудовий шлях. У 1981 році був призваний на строкову військову службу, де дослужився до командира танка у званні старшого сержанта.

Після демобілізації Віктор пішов працювати будівельником у ДБК-4. Саме будівельна професія стала справою його життя. Він був майстром своєї справи, відповідальним, надійним і працьовитим, користувався заслуженою повагою серед колег та побратимів.

У 1985 році Віктор одружився. Разом із коханою дружиною вони виховали трьох синів та двох онучок. Він шанував і підтримував своїх батьків, завжди залишався поруч із рідними та був для них надійною опорою.

Для коханої дружини Віктор був вірним чоловіком, надійною опорою та справжнім другом. Для синів — джерелом турботи й любові, прикладом того, яким має бути справжній чоловік: мужнім, відповідальним, добрим і чесним. Для онучок — люблячим, веселим та лагідним дідусем, який дарував їм свою любов і тепло.

Віктор був щирою, доброзичливою та веселою людиною. Умів підтримати, допомогти, розрадити. На службі його знали як мужнього, відповідального, надійного та веселого побратима, якого поважали й цінували.

31 серпня 2024 року зупинилося серце Віктора. Воно не витримало болю від тяжкої втрати — загибелі сина-воїна Олега та його побратимів.

Пішла з життя людина, яка все своє життя віддавала родині, праці та тим, кого любила. Та пам’ять про Віктора назавжди залишиться у серцях його рідних, друзів, колег і побратимів.

У скорботі залишилися дружина, два сини та дві онучки.

Світла пам’ять!
Нехай любов рідних і добра пам’ять про нього назавжди живуть у серцях.

         Нагороджений:

• медаллю «За оборону Чернігова»;
• медаллю «Ветеран війни-учасник бойових дій» .