Він був молодим, добрим, вихованим, щирим і доброзичливим. Людиною, яка понад усе любила свою сім’ю, батьків і свою Батьківщину. Він був єдиним сином — найдорожчим, найкращим, надією і гордістю своїх батьків.

Після закінчення середньої школи №181 він вступив до Київського фахового коледжу електронних приладів, який успішно закінчив. Після навчання працював на заводі «Квазар», де займався виготовленням сонячних панелей.

Згодом вступив до Київського авіаційного університету, де також добре навчався та одночасно продовжував працювати. Останні десять років до початку повномасштабного вторгнення він працював, будував своє життя, мріяв про майбутнє.

Але 24 лютого 2022 року життя його та всієї країни змінилося назавжди.

Він не ховався за чужими спинами. Він добровільно прийшов до військкомату, щоб захищати свою Вітчизну, рідний Київ, свій дім і найдорожчих людей.

З 1 березня 2022 року проходив військову службу у військовій частині 4017. Спочатку боронив рідний Київ. У травні 2022 року після ротації разом із батальйоном був направлений у Донецьку область, Бахмутський район, де до останнього дня свого життя захищав Україну.

Він служив стрільцем-санітаром, а згодом отримав посаду санітарного інструктора стрілецької роти 25-го окремого стрілецького батальйону. Військове звання — молодший сержант.

4 травня 2025 року його життя обірвалося під час захисту України в районі населеного пункту Федорівка Бахмутського району Донецької області.

Та для батьків жодна нагорода не може зрівнятися з їхнім сином.

Він так і не встиг створити власну сім’ю. На слова про одруження та майбутнє часто відповідав: «Після війни… Зараз не на часі».

Він вірив, що війна закінчиться і попереду буде мирне життя, сім’я, діти, просте людське щастя. Він мріяв про майбутнє, але війна забрала в нього можливість здійснити ці мрії.

Для України він став Захисником.

Для бойових побратимів — надійним товаришем.

А для батьків він назавжди залишиться їхнім єдиним, найдорожчим сином.

Немає слів, здатних описати біль батьків, які втратили свою єдину дитину. Немає нічого страшнішого, ніж чекати сина, а потім зрозуміти, що він уже ніколи не переступить поріг рідного дому.

Він віддав найдорожче — своє життя — за Україну, за рідний Київ, за свою землю, за можливість для інших жити, любити, створювати сім’ї та повертатися додому.

Пам’ять про нього назавжди житиме в серцях його батьків, рідних, друзів і побратимів.

Спочивай з миром, наш найдорожчий сину.

Ти назавжди залишишся нашим Героєм, нашою гордістю і нашим болем.

Ти віддав життя за Україну.
Ми ніколи тебе не забудемо.

            Нагороджений:

• орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно);
•  орденом «За оборону України»;
• медаллю «Учасник бойових дій»;
• нагородою 54-ї окремої механізованої бригади;
• медаллю «Лицарський хрест»;
• медаллю військової частини  4017.