Народився 10 березня 1961 року у Житомирської області.

Старший лейтенант, командир 1-ї роти охорони 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар», командир 3-го взводу 8-ї сотні Майдану Української спілки ветеранів Афганістану, активний учасник Революції Гідності, захисник України.

Пилип Слободенюк належав до тих людей, для яких любов до України була не словами, а особистою відповідальністю та готовністю діяти.

У найтяжчий для держави час, коли Україна постала перед смертельною загрозою, він свідомо став на її захист. Не залишився осторонь, не шукав безпечного місця, не чекав, що Україну захищатиме хтось інший. Він обрав шлях воїна — шлях честі, мужності, відповідальності та жертовного служіння Батьківщині.

Пройшовши Революцію Гідності, Пилип Слободенюк продовжив боротьбу вже зі зброєю в руках — за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Як офіцер і командир, він виконував бойові завдання на Луганщині, несучи особисту відповідальність не лише за доручену ділянку оборони, а й за своїх побратимів. Для нього військовий обов’язок був непорушним. Він залишався там, де був потрібен Україні, приймаючи на себе небезпеку, від якої інші могли бути врятовані.

Загинув 14 серпня 2014 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності та незалежності України у районі проведення антитерористичної операції в Луганській області.

До останнього залишався зі своїми побратимами, проявивши мужність, стійкість, офіцерську честь та особистий героїзм.

У найвищій ціні, яку може заплатити людина за свою державу, він віддав Україні найдорожче — власне життя.

Він загинув за свободу і незалежність України, за її територіальну цілісність, за право українського народу жити на своїй землі вільно та самостійно визначати власне майбутнє.

Його вибір був свідомим.

Його служіння — самовідданим.

Його мужність — бойовою і особистою.

Його відповідальність — офіцерською і людською.

Його жертва — остаточною та незворотною.

Пилип Слободенюк не просто виконав свій військовий обов’язок. Він заплатив за нього власним життям.

За особисту мужність, героїзм і самовіддане служіння Українській державі він був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

У 2026 році Пилипу Слободенюку посмертно присвоєно найвище державне звання — Герой України — з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

Це звання є державним визнанням його подвигу, але воно не може виміряти справжню ціну його жертовності.

Він пішов захищати Україну, коли це означало поставити її майбутнє вище за власне життя.

Він загинув, виконуючи військовий обов’язок.

Він залишив по собі не лише пам’ять — він залишив приклад честі, мужності та беззастережної вірності Батьківщині.

Його життя обірвалося, але його чин продовжує жити в історії України.

Пилип Слободенюк — Герой України.

Його життя — віддане Україні.

Його подвиг — навічно в історії.

Його ім’я — назавжди в пам’яті українського народу.

ПАМ’ЯТАЄМО.

ШАНУЄМО.

НЕ ЗАБУДЕМО.

Герої не вмирають.

Вони залишаються в Україні — у її свободі, у її пам’яті, у її майбутньому.

           Нагороджений:

• Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно), Указ Президента України №477/2026 від 03 червня 2026 року;
• орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно), Указ Президента України №109/2015 від 26 лютого 2015 року.