Народився 26 січня 1993 року в селі Антонівка Хмельницької області. Згодом родина проживала в селі Велика Побійна Дунаєвецького району Хмельницької області. Коли Юрію виповнилося шість років, сім’я переїхала до Києва.

У 2008 році він закінчив середню загальноосвітню школу № 60 комплексного розвитку дітей «Росток» Солом’янського району міста Києва. У 2011 році завершив навчання у Державному навчальному закладі «Київський професійний електромеханічний ліцей», здобувши професію слюсаря з ремонту автомобілів.

Після навчання працював на різних підприємствах міста Києва. Із 26 травня 2015 року по 13 жовтня 2016 року проходив строкову військову службу у Збройних Силах України.

Юрій щиро захоплювався автомобілями, любив квіти та тварин. Для рідних він назавжди залишиться єдиним сином — добрим, щирим, чуйним і люблячим. Він завжди був поруч, підтримував близьких теплим словом, умів допомогти й ніколи не відвертався від чужої біди. Не шукав легких шляхів і завжди ставав там, де було найважче.

31 травня 2024 року Юрій добровільно став на захист України, отримавши бойову повістку. На рішення піти до війська він відповідав словами: «Я маю бути із своїми побратимами. Я давав присягу захищати свій народ і Батьківщину».

17 серпня 2024 року близько 10:00 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новоселівське Сватівського району Луганської області, унаслідок скиду боєприпасів із безпілотного літального апарата противника та в ході бойових дій, солдат Глухов Юрій Юрійович зник безвісти.

Упродовж періоду з 17 серпня 2024 року по 4 вересня 2025 року місцезнаходження військовослужбовця встановити не вдалося.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 5 вересня 2025 року, смерть солдата Глухова Юрія Юрійовича настала 17 серпня 2024 року в районі населеного пункту Новоселівське Сватівського району Луганської області. Особу загиблого було остаточно підтверджено за результатами ДНК-експертизи.

Похований на території Національного військового меморіального кладовища.

Юрій віддав найдорожче — власне життя — за свободу, незалежність і майбутнє України. Світла пам’ять Герою. Його мужність, вірність військовій присязі та жертовність назавжди залишаться в пам’яті рідних, побратимів і всіх, хто знав його.

          Нагороджений:

• орденом “За мужність ІІІ ступеня” (посмертно), Указом Президента України від 21.11.2025 року № 852/2025.