КИЇВСЬКА МІСЬКА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
КОМУНАЛЬНА БЮДЖЕТНА УСТАНОВА
"КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ЦЕНТР ДОПОМОГИ УЧАСНИКАМ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ"
ВІЧНА СЛАВА ТА ПАМ’ЯТЬ
КИЯНАМ-ЗАХИСНИКАМ УКРАЇНИ
Бойко Андрій Олегович
дата народження
23.03.2005
дата смерті
26.03.2026
місце народження
місто Київ
місце загибелі
місто Костянтинівка Донецької області
позивний
звання
Солдат
посада
оператор безпілотних літальних апаратів 2-го відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів розвідувальної роти
підрозділ
44-ої окремої механізованої бригади Збройних сил України
Все своє життя Андрій прожив у Дарницькому районі. З дитинства був доброю, щирою, відкритою, активною і артистичною дитиною. Тривалий час займався народними танцями у художньому колективі “Водограй”. Ходив до дитячого садочка “Монтесорі”, де брав активну участь в усіх концертних виступах та тематичних заходах, за що, був улюбленцем всіх вихователів. Здобув середню освіту в Слов’янській гімназії і ЗЗСО # 309. Отримав професію “Електромонтера” у Київському професійному коледжі “СИНЕРГІЯ”. Де під час навчання разом з одногрупниками підтримував волонтерську роботу. Активно займався спортом – плаванням і айкідо. Повязував своє майбутнє з енергетикою та штучним інтелектом, які так необхідні і актуальні для сьогодення. Але мирним планам не судилося бути. Добровільно підписавши контракт у травні 2024 року, як справжній чоловік став на захист Батьківщини зі словами: “Іду туди, щоб вони не прийшли сюди”. Пройшов військову підготовку у Львівській області, згодом у Франції. Був зарахований до 44 окремої механізованої бригади Пілотом-розвідником (оператором безпілотних авіаційних комплексів розвідувальної роти). За два роки служби займався аеророзвідкою, коригуванням вогню артилерії, знищенням ворожої техніки, евакуацією поранених бійців та супроводом звільнених наших військовополонених. Дістав досвід роботи з роботизованою технікою і комплексами. Разом з тим військову службу поєднував з навчанням у Київському фаховому енергетичному коледжі по спеціальності “Електрична інженерія” та Київському професійно-педагогічному коледжі ім. Антона Макаренка за спеціальністю “Інформаційні технології”. Воював у самих гарячих точках Харківщини біля Борової та Купянська, згодом майже рік з побратимами тримав оборону на Покровському напрямку. Був двічі поранений. З жовтня 2025 року нищив ворога у запеклих боях Костянтинівки Донецької області де 26 березня прикриваючи колону піхоти внаслідок артилерійського обстрілу обірвалося його молоде життя на 21 році. Він завжди був люблячим, турботливим і уважним сином для своїх батьків, добрим і чуйним братом, надійним другом і залишився вірним військовій присязі. Навіки з Україною!
Нагороджений:
- нагрудним знаком “Хрест Хоробрих” Головнокомандувача Збройних Сил України;
- відзнакою “Без права на славу” за службу державі в силових структурах України;
- нагрудним знаком «Воєнна розвідка України».
НЕЗЛАМНІ ДУХОМ, БЕЗСМЕРТНІ ДУШЕЮ!