КИЇВСЬКА МІСЬКА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
КОМУНАЛЬНА БЮДЖЕТНА УСТАНОВА
"КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ЦЕНТР ДОПОМОГИ УЧАСНИКАМ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ"
ВІЧНА СЛАВА ТА ПАМ’ЯТЬ
КИЯНАМ-ЗАХИСНИКАМ УКРАЇНИ
Рибальчук Вадим Олександрович
дата народження
24.03.1985
дата смерті
25.02.2026
місце народження
м.Київ
місце загибелі
Головний військовий клінічний госпіталь м. Києва
позивний
"Риба"
звання
Солдат
посада
Гранатометник
підрозділ
1 стрілецьке відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти1 батальйону військової частини А 7032
Рибальчук Вадим Олександрович народився 24.03.1985 року у м. Києві, 2002 року закінчив середню загальноосвітню школу № 93 м. Києва. Починаючи з 2004 року працював за цивільною спеціальністю. З 2020 по 2026 рік працював у ТОВ «Експедиція 777».
З дитинства вирізнявся лідерськими якостями, щирістю та відкритістю до людей. Був життєрадісною, доброю та відповідальною людиною, яка вміла підтримати у складну хвилину. Завжди бачив у людях і життєвих обставинах найкраще, зберігав оптимізм та віру в добро. Користувався повагою серед друзів, колег і побратимів, мав багато друзів, які цінували його за порядність, чесність і надійність.
Був люблячим чоловіком і турботливим батьком. У нього залишилися дружина і двоє чотирирічних синів-двійнят, яких він безмежно любив.
Вадим був сильним духом і твердим у своїх переконаннях. Спокійний і рішучий, відповідальний і надійний. Для побратимів він був опорою, людиною слова й діла, тим, хто не відступає.
08.08.2025 року був мобілізований до лав ЗСУ, проходив навчання у військовій частині А1048. 09.11.2025 року був зарахований до військової частини А7032 на посаду гранатометника.
З 30.11.2025 по 13.02.2026 перебував у зоні бойових дій населеного пункту Куп’янськ Куп’янського району Харківської області. Під час перебування на позиціях проявив особисту мужність, самовідданість та вірність військовій присязі. Під час виконання бойових завдань проявив стійкість, відвагу та відданість українському народові, за що був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».
13.02.2026 під час виконання бойового завдання із захисту незалежності та територіальної цілісності України отримав тяжкі поранення. Незважаючи на зусилля медиків, які боролися за його життя 13 днів, його серце зупинилося 25.02.2026 року у Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний військовий клінічний госпіталь» м. Києва.
Він до останнього залишався вірним військовій присязі, проявивши мужність, стійкість та самопожертву в боротьбі за Україну.
За особисту мужність, стійкість, самовідданість проявлені під час виконання бойових завдань із захисту незалежності, суверенітету й територіальної цілісності України, був удостоєний:
- відзнакою Президента України «За оборону України».
Похований у м. Києві на Лісовому кладовищі.
Вічна пам’ять Герою!
НЕЗЛАМНІ ДУХОМ, БЕЗСМЕРТНІ ДУШЕЮ!