Степовенко Андрій народився 21 жовтня 1992 року в місті Києві. Навчався в школі No60 Солом’янського району, де здобув повну загальну середню освіту та вступив до Прилуцького технічного фахового коледжу, де отримав диплом «кваліфікованого робітника».

В цивільному житті обрав кулінарію, тому працював кухарем в Київських ресторанах та займав посаду заступника директора ресторанного бізнесу.

Захоплювався баскетболом, футболом та подорожувати. Особливістю характеру Андрія була невпинна активність, принциповість та справедливість.

На початку повномасштабного вторгнення Андрій не мав досвіду військової служби, проте, коли почалась війна, не сказавши рідним та близьким людям ні слова, приєднався до лав Збройних Сил України (добровольцем) 01 червня 2023 року.

Перебував на військовій службі по мобілізації у військовій частині А3321 с. Гончарівське Чернігівської області з 1 червня 2023 року — 3 серпня 2023 року. Проходив всю службу в військовій частині А1367, 58-ої бригади.

Перебував завжди в найзапекліших зонах активних бойових дій, розташованих на нульовій лінії фронту. Солдат Степовенко Андрій Сергійович брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в населеному пункті Урожайне Донецької області — наказ командира військової частини А1376 (по стройовій частині) No221 (9) від 04.08.2024р.

01 травня 2024 року Андрій отримав безтермінове посвідчення учасника бойових дій, яким йому за життя ні разу не вдалося скористатися.

На жаль, 06 червня 2024 серце Героя Степовенка Андрія Сергійовича зупинилося від дуже тяжких отриманих травм.

Андрій віддано та відважно виконував свій обов’язок громадянина України. Командири дивувалися його сміливості та безстрашності.У період служби, в одному з населених пунктів Андрій разом із побратимом виявили особу, яка передавала ворогу позиції українських військових та розташування техніки ЗСУ.

Перебуваючи завжди в найзапекліших зонах активних бойових дій, розташованих на нульовій лінії фронту, він ніколи не скаржився, що йому важко, а навпаки старався всіх підтримати, переконуючи, що все буде добре. Хто його знав, говорив: «Такі люди як він зустрічаються вкрай рідко».

До останнього подиху був вірним своїм побратимам та державі. З честю та гідністю Андрій разом з побратимами боронив цілісність нашої держави біля населеного пункту Урожайне Волноваського району Донецької області.