КИЇВСЬКА МІСЬКА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
КОМУНАЛЬНА БЮДЖЕТНА УСТАНОВА
"КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ЦЕНТР ДОПОМОГИ УЧАСНИКАМ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ"
ВІЧНА СЛАВА ТА ПАМ’ЯТЬ
КИЯНАМ-ЗАХИСНИКАМ УКРАЇНИ
Клименко Олег Миколайович
дата народження
26.11.1965
дата смерті
19.09.2024
місце народження
село Іванковичі Васильківського району Київської області
місце загибелі
села Костянтинівка Покровського району Донецької області
позивний
"Дим"
звання
Сержант
посада
Командир зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу
підрозділ
214-й окремий штурмовий батальйон OPFOR Збройних сил України
Народився та виріс у селі Іванковичі Київської області. У 1982 році закінчив школу, а вже у 1983 році здобув професію монтажника радіоапаратури та розпочав трудовий шлях на заводі “Київприлад”.
У 1983–1985 роках проходив військову службу. Після армії повернувся до Києва, працював водієм тролейбуса, а згодом — водієм автомобіля.
У 1986 році одружився. Разом із дружиною виховали доньку та сина.
У житті був люблячим чоловіком, турботливим батьком і дідусем. Мав багато друзів, завжди залишався щирим, добрим, веселим та відкритим до людей. Любив спілкування і вмів підтримати кожного.
У 2014 році став волонтером та допомагав військовим частинам. У 2015 році добровільно став на захист рідної землі на Донбасі. Виконував бойові завдання на Донеччині, брав участь в обороні Маріуполь до літа 2016 року.
Після початку повномасштабного вторгнення, не чекаючи повістки, 25 лютого 2022 року самостійно вирушив до військкомату. Вже з 26 лютого захищав Київщину — Ірпінь та Буча — у складі військової частини А0799, де був командиром відділення зенітного артилерійського взводу роти зв’язку (стрілець-зенітник).
Брав участь у боях на Сумському напрямку.
З жовтня 2022 року воював на Донецькому та Луганському напрямках командиром зенітно-ракетного відділення зенітного ракетного взводу окремого штурмового батальйону «OPFOR» військової частини А4574. Пройшов найгарячіші точки фронту — Бахмут, Соледар, Горлівка, Костянтинівка та інші.
Загинув 19.09.2024 року під час виконання бойового завдання, прикривши відступ побратимів поблизу села Костянтинівка.
Похований у рідному селі Іванковичі Київської області.
Нагороджений:
- відзнакою «За оборону Маріуполя», Командувачем військ оперативного командування «Південь» генерал- лейтенантом А.М.Сиротенко №1029 02.08.2015року;
- пам’ятною медаллю «За вірність традиціям», I ступеня №1624 за представленням Тіщий А. В. від 19.05.2022р.;
медаллю «За Оборону Рідної Держави», №27105 за представленням командира в/ч А0799 полковника Р. Тарасова від 27.05.2022р.; - медаллю «Честь. Слава. Держава»№ 443 розпорядженням Київського міського голови від 19.08.2022р.;
- медаллю «Незламним Героям Російсько-Української війни» №10661 за представленням командира в/ч А4574 А. Лавринюка;
- почесним нагрудним знаком «Золотий Хрест», № 1213 Головнокомандувач ЗСУ В.Ф. Залужний від 05.06.2023р.;
- відзнакою «Хрест Хоробрих», Головнокомандувач Збройних Сил України О. Сирський від 06.08.2024р.
Вічна пам’ять і шана нашому рідному чоловікові, батькові, дідусеві та Захиснику України.
НЕЗЛАМНІ ДУХОМ, БЕЗСМЕРТНІ ДУШЕЮ!