Вадим народився в місті Ташкент. У п’ятирічному віці разом із родиною повернувся до Києва, де пройшли його дитячі та юнацькі роки. Навчання розпочав у київській школі №196 з поглибленим вивченням англійської мови, а з сьомого класу продовжив освіту в школі №260, яку успішно закінчив.

Після школи вступив на бюджетну форму навчання до Аерокосмічного інституту Національного авіаційного університету на факультет технічного обслуговування літальних апаратів.

Вадим був єдиною дитиною в родині. У шістнадцятирічному віці пережив важку втрату — смерть батька. Створити власну сім’ю не встиг.

З дитинства він захоплювався конструюванням, любив великий теніс, плавання та риболовлю. Багато читав і добре володів англійською мовою.

Його пам’ятають як добру, щедру, чуйну та відважну людину. Він легко знаходив спільну мову з людьми, був відкритим, товариським і доброзичливим. До будь-яких прохань чи завдань ставився відповідально, ніколи не скаржився й намагався самостійно знаходити рішення.

Вадим мріяв пов’язати своє життя з авіацією, продовживши сімейну традицію — його батько та прадід були пов’язані з авіацією, а прадід пройшов Другу світову війну як льотчик-бомбардувальник і після війни працював льотчиком-випробувачем.

Свій військовий шлях розпочав у листопаді 2021 року, проходячи строкову службу у військовій частині А2925. У липні 2023 року підписав контракт зі Збройними Силами України.

Влітку 2024 року брав участь у бойових діях на Донецькому напрямку поблизу Часового Яру, де отримав контузію. Восени того ж року був переведений до військової частини А0284 у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади «Сталеві Леви».

У лютому 2025 року виконував бойові завдання на території Курської області. За час служби двічі був поранений.

Загинув  18.06.2025 році у Сумській області під час виконання бойового завдання.

Світла пам’ять і вічна шана Герою.

Похований на Байковому кладовищі міста Києва.

          Нагороджений :

• орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно). Указ Президента України В. Зеленського від 29.07.2025р. № 561