Базелюк Олег Анатолійович народився 30 травня 1993 року у місті Києві. Навчався у середній школі №190, згодом — в автотранспортному ліцеї. У мирному житті працював у сфері IT — оператором та менеджером.

З початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну 24 лютого 2022 року він без вагань став на захист держави — того ж дня добровільно звернувся до Дніпровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Києва.

Після короткого перебування у розпорядженні ТЦК вже наприкінці лютого 2022 року розпочав службу у військовій частині А3425 у складі 61-ї Степової окремої механізованої бригади, з якою залишався до останнього дня життя.

Свій військовий шлях Олег розпочав 28 лютого 2022 року на посаді оператора-геодезиста. Вже за рік служби, проявивши відповідальність, професіоналізм і лідерські якості, 26 квітня 2023 року був призначений командиром відділення.

Надалі його служба була пов’язана з постійним зростанням відповідальності та переходом до більш складних напрямків бойової роботи. У серпні 2023 року він став командиром бойової машини — командиром відділення, а з березня 2024 року — командиром відділення у підрозділах ударних безпілотних авіаційних комплексів.

Упродовж 2024 року проходив службу на посадах командира відділення у різних підрозділах безпілотних систем військової частини А3425, поступово набуваючи досвіду у сучасній війні дронів. З 16 вересня 2024 року і до дня загибелі обіймав посаду командира 2-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів.

Від початку служби і до лютого 2025 року Олег Базелюк безперервно перебував у складі 61-ї Степової ОМБр, разом із якою пройшов усі етапи бойового шляху.

Він брав участь у звільненні тимчасово окупованих територій Херсонської та Миколаївської областей, у запеклих боях під Соледаром, Покровськом і Мирноградом. Також був серед перших військовослужбовців бригади, які долучилися до Курської операції.

За віддану службу був нагороджений: наказом №530 61-ї Степової ОМБр від 04 травня 2023 року — почесною відзнакою «ВОЛЯ НАЗАВЖДИ» (посвідчення №0432).

14 лютого 2025 року в районі населеного пункту Гончарівка Курської області Російської Федерації він загинув під час виконання бойового завдання. Смерть настала внаслідок удару ворожим FPV-дроном під час виконання завдань зі стримування збройної агресії та оборони України.

Похований 22 лютого 2025 року у місті Києві на Лісовому кладовищі.

Олег Базелюк запам’ятався як людина з глибоким відчуттям справедливості та відповідальності. Він був сильним, розумним, відважним і водночас відкритим до людей, умів об’єднувати навколо себе та вести за собою.

Як згадували його друзі:
«…все ще не віриться, що його більше нема в світі живих… Він був дуже яскравою особистістю, притягував до себе людей, довкола нього завжди було багато друзів. Він мав виразні лідерські якості, був розумним, сильним, відважним. Саме тому у перші дні повномасштабного вторгнення добровольцем пішов захищати нас, нашу країну, справедливість».

Його життя — це приклад відданості, мужності та служіння Україні до останнього подиху.

Вічна пам’ять і шана Герою.