Ковтун Тарас Миколайович народився 05.08.1975 року в селищі Ратно Волинської області. Все дитинство і молодість провів у селі Оленівка Борзнянського району Чернігівської області. В 1992 році закінчив ЗОШ І–ІІІ ступенів с. Оленівка Борзнянського району Чернігівської області. У 1997 році закінчив Ніжинський агротехнічний коледж м. Ніжин та отримав спеціальність «Механізація сільського господарства».

В період з 1993 по 1995 проходив строкову військову службу у військовій частині А1533, де присвоєне військове звання «сержант». З 1998 по 2021 рік працював поліцейським-водієм в Печерському РВ УПО в м. Києві. 31.12.2021 вийшов на пенсію у статусі «Ветерана Національної Поліції».

Тарас Миколайович дуже полюбляв грати на гітарі в колі друзів, любив рибалити та дуже гарно малював. Він був спокійним, привітним та дружнім. Друзі завжди знали, до кого можна звернутись за допомогою — він ніколи не міг відмовити. Дуже полюбляв зустрічатись в компанії друзів, його історії про молодість завжди слухали з насолодою. Він мав таку добру силу, що в нього ніколи не було конфліктів із кимось, завжди робив все по життю чесно та правильно.

З перших днів війни був співзасновником місцевої територіальної оборони у рідному селі Оленівці. 03.06.2022 пішов добровольцем в ТРО та був зарахований до військової частини А4081. В цій військовій частині і відбувались перші бойові завдання у складі 242 батальйону територіальної оборони м. Києва.

Першим серйозним викликом стала оборона міста Харкова, перші виходи під Дементіївку, згодом Золочів, Уди, Івашки. За Харківську операцію Тарас Миколайович був нагороджений нагрудним знаком командира батальйону «За оборону м. Харків».

У травні 2023 року разом із побратимами з 242-го батальйону вирішили перевестися до більш потужного підрозділу — 82-ї окремої десантно-штурмової бригади, яка згодом брала участь у контрнаступі на Вереміївському виступі.

В травні 2024 року бригаду було перекинуто до м. Вовчанськ Харківської області. Знову, як і в 2022 році, Тарас Миколайович став на оборону міста Харків.

Після Вовчанської операції бригаду було виведено на відновлення та планування наступної, вже більш серйозної операції. На початку серпня 2024 року 82-ОДШБР розпочала наступ на Курщині, який був досить вдалим і виконав всі свої першочергові цілі.

13.04.2025 під час бойового завдання країна втратила Героя. Сімʼя втратила батька, чоловіка, сина, брата… Він був справжнім професіоналом своєї справи, завжди відносився до всього відповідально та робив все, як по совісті. Ніколи не цурався роботи, завжди погоджувався на різні авантюрні завдання. В його очах ніколи не можна було побачити страху — там була тільки честь і відвага.

За проявлену мужність, відвагу та професіоналізм під час оборони Батьківщини, участь у бойових діях та бездоганну службу був відзначений державними та військовими нагородами:

• Відзнака Президента України «За оборону України» – Указ № 559/2022 від 5 серпня 2022 року

• Відзнака «За оборону міста-героя Харків» – Наказ № 38 від 24 серпня 2022 року

• Відзнака Міністра оборони України «Захиснику України» – Наказ № 1326 від 14 серпня 2024 року

• Почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» – Наказ № 3 від 3 січня 2025 року

• Золотий хрест «Рельєфна гілка дубового листя золотого кольору» – Наказ № 223 від 1 квітня 2025 року

• Орден «За мужність III ступеня» – Указ № 358 від 30 травня 2025 року.

Похований Ковтун Тарас Миколайович в Київській область на південному кладовищі.